10-м українським молокозаводам відкрито шлях для експорту в ЄС. Оновлений список українських виробників молочної продукції, яких внесено до переліку затверджених експортерів у ЄС, набуває чинності з 10 січня 2016 року.
Європейська Комісія у вівторок, 29 грудня, оприлюднила рішення про включення 10 українських виробників молочної продукції до переліку затверджених експортерів у ЄС.
У перелік внесено компанії та підприємства "Люстдорф" (Вінницька область), "Молочний дім" (Дніпропетровська область), "Лакталіс - Миколаїв", "Гадячсир" (Полтавська область), Львівський холодокомбінат, "Менський сир" (Чернігівська область), "Роменський молочний комбінат" та його філія у Недригайлові (обидва - Сумська область), "Золотоніський маслоробний комбінат" (Черкаська область) і філія Яготинського маслозаводу "Яготинське для дітей" (Київська область).
"Оновлений список набуває чинності з 10 січня 2016 року", - написала Рутницька на своїй сторінці у Facebook.
21 грудня 2015 року відбувся останній раунд тристоронніх консультацій між ЄС, Україною та Росією щодо глибокої і всеосяжної Зони вільної торгівлі ЄС-Україна (ГВЗВТ). Консультації завершилися безрезультатно. ЄС заявляє, що залишається відкритим для знаходження практичного вирішення претензій Росії, пов’язаних із набуттям чинності ГВЗВТ. Для кращого роз’яснення поточної ситуації Єврокомісія підготувала документ стосовно деяких міфів, продукованих РФ, та їхнім зв’язком із реальністю.
Міф 1: Росія може змінити митні правила ЗВТ-СНД без проведення консультацій з усіма іншими країнами-учасниками ЗВТ-СНД.
Реальність: Росія заявляє, що вона дотримується правил ЗВТ-СНД і відповідно виконує зобов’язання щодо проведення взаємних консультацій. Проте, вона ігнорує ці правила, коли відбувається одностороння відміна торговельних преференцій з Молдовою (липень 2014) ізараз з Україною.
Згідно з захисними правилами ЗВТ-СНД (додаток 6), для того, щоб підвищити тарифи на імпорт іншого члена ЗВТ-СНД (наприклад, України) Росія має:
– провести консультації з іншими країнами-членами ЗВТ-СНД;
– продемонструвати для кожного продукту, що зміна обставин (наприклад , тимчасове застосування ГВЗВТ між Україною та ЄС з 1 січня 2016 року) призведе до “зростання імпорту товарів з країни, що є стороною угоди в таких кількостях, що наносять шкоду або загрожують завдати шкоди промисловості Митного союзу”.
На даний момент Росія не продемонструвала ані такого зростання імпорту, ані пов’язаних з цим негативних наслідків, що є результатом впровадження ГВЗВТ, оскільки ГВЗВТ ще не вступила в силу.
Єврокомісія запропонувала продовжити консультації з Росією після 1 січня 2016 року. Однак,пропозиція Комісії є дійсною лише у випадку відкликання російською стороною указу Президента, який призупиняє дію зобов’язань Росії у рамках ЗВТ-СНД щодо України.
Міф 2: ЄС вимагає, щоб усі товари, що продаються на українському ринку, відповідали технічним стандартам ЄС. Це витісняє російські товари з ринку України.
Реальність: Насправді, ПВЗВТ передбачає, що тільки 27 українських секторальних технічних регулювань для промислових товарів будуть приведені у відповідність до законодавства ЄС. Це правила, що застосовуються для виробництва іграшок, ліфтів, холодильників тощо. Поки що Україна привела 24 українських секторальних технічних регулювань для промислових товарів у відповідність до вимог ЄС.
Запит Росії на впровадження перехідного періоду, що відкладе адаптацію українських стандартів зі стандартами ЄС змусить Україну відмовитись від вже прийнятих змін у цих галузях.Це суперечить положенням ГВЗВТ (стаття 56). Крім того, наскільки нам відомо, ще жодна російська компанія не скаржилась на труднощі з експортом своєї продукції до України через технічні регулювання. Розглянувши більш уважно останні дані щодо торгівлі, ми помітили зростання російського експорту до України в галузях, де українські стандарти були адаптовані до європейських. Частка російського експорту в Україну товарів, технічні вимоги щодо яких підпадають під гармонізацію із законодавством ЄС, відповідно до зобов’язань у рамках ПВЗВТ, із загального об’єму торгівлі товарами між Росією та Україною, зросла з 8.8% у 2012 році до 12.3% у 2014 році.
Скоріш за все це сталося через те, що Росія загалом зацікавлена в гармонізації своїх технічних правил та стандартів зі стандартами ЄС в різних сферах, оскільки бажає привабити європейських інвесторів і мати можливість в майбутньому експортувати до ЄС. Багато років Євросоюз реалізовував проекти з Росією щодо гармонізації технічних вимог до промислових товарів.
З 2013 року Єврокомісія фінансувала проект з “Наближення систем технічних вимог та стандартизації ЄС та Російської Федерації”. Цей проект видається прикладом успішної роботи з владними структурами Росії у сфері наближення технічних вимог, навіть якщо на практиці деяке законодавство не застосовується. Митний союз (Євразійський економічний союз з 2015) прийняв 35 технічних регулювань, частина яких базується та загалом відповідає вимогам ЄС (наприклад щодо іграшок, машин, низької напруги, електромагнітної сумісності, засобів індивідуального захисту тощо).
Згідно з гнучкими положеннями, передбаченими ГВЗВТ, ЄС готовий розглянути можливість подовжити терміни адаптації законодавства у сфері технічного регулювання щодо певних галузей/товарів, якщо Росія доведе таку необхідність. Однак до сьогодні Росія не надала даних щодо її експорту в Україну у конкретних галузях, в яких Україна вже привела або має привести своє законодавство у відповідність до європейського.
Натомість, Росія визначила сім секторів, що мають особливу економічну вагу для Росії, однак без будь-яких фактичних доказів або чітких підстав. Україна вже наблизила свої регулювання до законодавства ЄС у шести з семи зазначених секторів.
Міф 3: ЄС хоче змусити Росію змінити митні правила, встановлені у Договорі про зону вільної торгівлі Співдружності незалежних держав (ЗВТ-СНД).
Реальність: Росія вважає нинішні положення ЗВТ-СНД щодо України походження занадто поблажливими. За словами російської сторони, згідно з цими правилами, деякі товари, які Україна імпортує, можуть легко набути українського походження та експортуватися до Росії без сплати митних платежів.
Насправді, під час тристоронніх переговорів, Єврокомісія заявила, що Росія вільна змінювати положення ЗВТ-СНД, якщо вона вважає, що правила ЗВТ-СНД стосовно країни походження призведуть до подібних проблем кожного розу, коли країна-учасник ЗВТ-СНД підписує Угоду про зону вільної торгівлі з іншою країною.
Позиція ЄС базується на переконанні, що митні правила повинні бути функціональними та поважати правило, що угоди про зони вільної торгівлі не є взаємно виключними щодо їх учасників.
Міф 4: ЄС змушує Росію прийняти європейську систему фіто санітарного контролю.
Реальність: ЄС ніколи не змушував Росію приймати європейські фітосанітарні стандарти. Однак зрозуміло, що російський експорт до ЄС повинен відповідати цим стандартам. В контексті тристоронніх переговорів ЄС відповів на висловлене Росією занепокоєння стосовно фітосанітарних стандартів в контексті митної співпраці з Україною, запропонувавши застосувати оновлену двосторонню процедуру визнання ветеринарних сертифікатів, взаємної оцінки фітосанітарних стандартів, перегляд правил походження в рамках ЗВТ-СНД та поглиблену співпрацю митних служб для боротьби з порушеннями.
Міф 5: Пропозиція Росії ввести “перехідний період не менш ніж на 10 років для обмеженої кількості секторів торгівлі” не є проблемою.
Реальність: Ця пропозиція може на перший погляд здатись безневинною, але вона означає заборону на впровадження деяких частин ГВЗВТ між Україною та ЄС на багато років. Водночас немає впевненості, що це справить позитивний вплив на російський експорт. Це приклад невірного тлумачення Росією мандату Єврокомісії на “розробку практичних рішень для вирішення претензій Росії, пов’язаних із впровадженням ГВЗВТ”.
Міф 6: Всеохоплюючі дані щодо цін та митної оцінки вартості для кожної угоди щодо експорту товарів в України будуть мати важливе значення для Росії. ЄС повинен надати ці дані.
Реальність: Це не надасть Росії достовірної інформації про походження товарів, що імпортуються Росією з України. Крім того, це суперечило б законодавству ЄС, яким захищається конфіденційність ділової інформації.
З 1 січня 2016 року розпочинається тимчасове застосування положень Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, якими створюється глибока та всеосяжна Зона вільної торгівлі (ГВЗВТ). Втім, українські виробники ще з квітня 2014-го мають змогу продавати свою продукцію на ринок ЄС на умовах ГВЗВТ в рамках наданих Євросоюзом автономних торговельних преференцій. З Нового року свій ринок почне відкривати Україна. Раніше чимало йшлося про потенційні ризики для того українського бізнесу внаслідок конкуренції з європейськими товарами і виробниками. З іншого боку виглядало, що відкриття українського ринку в рамках ГВЗВТ принесе переваги споживачам, адже на ринку збільшаться конкуренція, вибір, і це може призвести до зменшення цін.
Наскільки ці та інші ризики чи вигоди виглядають реальними зараз, напередодні набуття чинності положеннями про ГВЗВТ експерти розповіли.
Вероніка Мовчан, керівник Центру економічних досліджень Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:
Я ніколи не вважала цілком обґрунтованими розмови про суттєві ризики для українських виробників внаслідок роботи глибокої і всеосяжної Зони вільної торгівлі з ЄС. По-перше, часу для підготовки було більше ніж достатньо, адже роботу над текстом Угоди про асоціацію було завершено ще 2011 року. По-друге, Україна і так відкрита для торгівлі країна, рівень ввізних мит досить низький. Початок роботи зони вільної торгівлі миттєво не усуне нетарифні бар’єри. Тобто, підстав говорити про різке відкриття кордону для європейських товарів немає. До того ж, значний бар’єр для імпорту створює девальвація гривні – імпортовані товари значно подорожчали, тоді як купівельна спроможність населення не зростає.
Що стосується очікуваних переваг для споживачів, або ж пересічних українців, то можливе збільшення асортименту товарів на українському ринку може призвести не стільки до зниження цін, як до гальмування інфляції. Для людей позитивний ефект може також полягати у розвитку економіки внаслідок роботи зони вільної торгівлі та, відповідно, пожвавленні підприємництва. Адже імплементація ГВЗВТ передбачає реформи та спрощення умов ведення бізнесу, що має позначитися на інвестиційному кліматі, призвести до появи нових виробництв і робочих місць, зростання конкуренції.
Уже зараз справи хоча й поволі, але змінюються на краще. Наприклад, в сфері тваринництва, доступ товарів якого на ринок ЄС був традиційно закритим, все більше українських підприємств вже можуть виходити на ринок ЄС. Переходять на виробництво продукції за технічними регламентами Євросоюзу підприємства нехарчової промисловості, з’являються закони, спрямовані на дерегуляцію бізнесу. Потрібен час для досягнення критичної маси реформ, потрібних для успішної реалізації ГВЗВТ, що дозволить повноцінно скористатись її перевагами. Поки що політика у нас залишається дуже нервовою та недостатньо передбачуваною.
Дмитро Луценко, експерт з питань технічного регулювання:
Неконкурентоспроможність українського бізнесу – це не більше, ніж міф. Більшість підприємств будуть здатні витримувати конкуренцію. Проблема в іншому – вони повинні перебудувати свої бізнесові операції. Добре освоїти маркетинг, щоб просувати свій продукт і бренд. Ретельніше ставитися до документації. Тобто, бізнес до ГВЗВТ загалом готовий, але треба знати європейські правила і практики. Не лише законодавство, але й нюанси процесу. І вміти застосовувати ці знання на практиці.
Щодо зменшення цін на внутрішньому українському ринку – можливо, щось таке і відбудеться, але не настільки, як того всі очікують. Насправді, трішки збільшиться вибір, можливо ціни дещо впадуть. Але для якогось суттєвого процесу треба мати конкурентне середовище, наприклад захід на ринок нових гравців. Тут важить не стільки відкриття ринків, скільки належне виконання антимонопольного законодавства і застосування конкурентних практик.
Важливо, що внаслідок запровадження європейських правил відбудеться дерегуляція. Зараз в українській системі технічного регулювання «чорт ногу зломить». А європейська система по-своєму простіша. Україні доведеться ще багато чого поскасовувати.
З точки зору формальних правил, має бути певне полегшення від скасування суперечливих і дублюючих правил і режимів. З точки ж зору інвестиційної привабливості запровадити правила недостатньо, потрібно ще їх дотримуватися. Тут має значення загальна етика ведення бізнесу, недопущення рейдерства чи віджимання бізнесу силовими методами.
Тобто, якщо Україна в рамках імплементації положень ГВЗВТ запровадить європейські норми, але система захисту прав інвесторів не покращиться, то на український ринок будуть заходити європейські товари, а європейський виробник – ні. Але якщо і запровадити європейські правила, і справді боротися проти корупції і силового захоплення бізнесу, привабливість України дуже зросте. Вироблені у нас товари можна буде продавати не лише в ЄС, а й в усьому світі. Угода про асоціацію з ЄС і, зокрема, глибока і всеосяжна Зона вільної торгівлі – це гарний шанс для України. Буде прикро, якщо вона його змарнує.
Олександра Бровко, експерт ГО “Український центр сприяння інвестиціям і торгівлі”:
Говорячи про ризики від збільшення конкуренції внаслідок початку дії глибокої та всеосяжної Зони вільної торгівлі з ЄС для українських виробників, правильніше розглядати не український ринок в цілому, а різні його сегменти. Не можна порівнювати ринкову ситуацію, наприклад, у сфері харчової продукції та у сферах високотехнологічних і промислових товарів після вступу ГВЗВТ в силу, оскільки навіть чинна кон’юнктура ринку у цих сегментах доволі різна. Окремий блок, про який не треба забувати – це торгівля послугами, оскільки у цьому сегменті теж посилюватимуться як конкуренція, так і кооперація.
Безумовно, ситуація на українському ринку зміниться, проте наразі важко сказати, як саме європейські та українські товари конкуруватимуть між собою, і наскільки суттєво така конкуренція вплине на українських виробників. Знову ж таки, ситуація в одній галузі може відрізнятись від ситуації в іншій галузі. Наприклад, навіть зараз, поки ще діє односторонній режим торгових преференцій ЄС, на полицях українських супермаркетів можна знайти бельгійський та латвійський шоколад. Можна припустити, що український та імпортний шоколад будуть конкурувати в одному ціновому сегменті, оскільки українські виробники імпортують сировину (какао-боби), тому ціни будуть відносно порівнювані. Інша ситуація може скластись у молочній галузі. Українська молочна продукція відрізняється від європейської різноманітністю пропозиції та смаковими якостями, до яких звик український споживач. Тому наявність європейської альтернативи не обов’язково призведе до падіння попиту на вітчизняну молочну продукцію. Не виключено, що певні європейські товари знайдуть свого покупця, займуть певну нішу на українському ринку, де вони не конкуруватимуть з товарами українського виробництва.
На додаток, певним стримуючим фактором для зростання імпорту в Україну є девальвація гривні, оскільки імпорт залишається дорогим. З іншого боку, заплановане з 1 січня 2016 року скасування додаткового імпортного збору дещо посилює ризики для українських виробників, оскільки додаткові 5-10 відсотків залишаються певним бар’єром на шляху імпорту. При цьому скасування додаткового імпортного збору полегшить життя українським виробникам, які імпортують сировину для подальшого виробництва товарів.
Також важливо пам’ятати, що зона вільної торгівлі з ЄС є асиметричною, тобто Україна зменшуватиме ввізні мита протягом певного перехідного періоду. Це дасть можливість українським виробникам поступово пристосовуватись до нових конкурентних умов.
Що стосується потенційних інвестицій, то наразі головна перепона для європейського інвестора – це безпекова нестабільність та загроза територіальній цілісності України. Ще до укладання Угоди про асоціацію з ЄС, Україна підписала угоди про взаємний захист інвестицій з окремими країнами ЄС. Тому в плані захисту інвестицій ГВЗВТ скоріше доповнює вже існуючі зобов’язання. Як тільки стабілізується безпекова ситуація, наступним кроком буде налагодження бізнес-клімату, і прихід нових інвестицій не забариться.
З 01 січня 2016 року передбачається впровадження економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами.
Положеннями Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди передбачено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Відповідно до положень Угоди, статті 46, пункту 14 частини другої статті 544 Митного кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2014 року № 1142 було затверджено Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1
Звертаємо увагу суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що сертифікат форми EUR.1 видається у разі, якщо його потрібно пред’явити як доказ, що товари відповідають вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. Тобто сертифікат форми EUR.1 є документом, який призначений для застосування до товарів тарифних преференцій у країнах ЄС.
У разі якщо в країні-імпорту товари оподатковуються за нульовою ставкою ввізного мита Митного тарифу Європейського союзу, видача сертифіката форми EUR.1 не здійснюється (за винятком положень Правил щодо кумуляції та квот).
Для отримання сертифіката експортер повинен пред'явити митниці:
- заяву, що містить декларацію від експортера (далі - заява), за формою, визначеною у додатку III, для видачі сертифіката;
- заповнений відповідно до вимог Угоди бланк сертифіката (оригінал сертифіката, дві паперові копії сертифіката та його електронну копію у разі заповнення сертифіката машинописом);
- документи, що підтверджують преференційне походження товарів відповідно до вимог Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди, у разі якщо це перша поставка таких товарів до країн ЄС.
Статтею 23 Правил до Угоди передбачено надання та анулювання митним органом статусу уповноваженого (схваленого) експортера.
З метою забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України 01.12.2014 за №1529/26306 Міністерством юстиції зареєстровано наказ Міністерства фінансів України від 07.10.2014 №1013 «Про порядок надання та анулювання митницею статусу уповноваженого (схваленого) експортера.
Перевагою використання статусу уповноваженого (схваленого) експортера є те, що для отримання тарифних преференцій український експортер товару без оформлення сертифіката з перевезення форми EUR.1 самостійно визначає та декларує походження товарів на комерційних/товаросупровідних документах, що дозволить прискорити процедуру експорту товару.
З метою отримання статусу уповноваженого (схваленого) експортера підприємство-експортер подає до митниці за місцем своєї державної реєстрації заяву підписану керівником і завірену печаткою підприємства-експортера, заповнену за формою, визначеною наказом Міністерства фінансів України від 01.10.2014 №1013.
До заяви про отримання статусу уповноваженого (схваленого) експортера подаються належним чином завірені копії:
- зовнішньоекономічного договору (контракту), за яким буде експортовано товар(и) преференційного походження з України;
- документів про преференційне походження товару з України, що експортується на умовах угод.
Уповноважений (схвалений) експортер повинен відповідати таким критеріям:
- здійснення зовнішньоекономічних експортних операцій з товарами преференційного походження з України не менше одного року до дня звернення до митниці із заявою про отримання статусу уповноваженого (схваленого) експортера;
- відсутність до дня звернення до митниці із заявою про отримання статусу уповноваженого (схваленого) експортера порушень правил визначення преференційного походження товарів, встановлених угодами, виявлених за результатом верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів про походження (перевезення) товару з України та/або декларацій;
- товар, який експортується, відповідає правилам визначення преференційного походження товарів, встановленим угодами;
- забезпечує митниці у порядку, встановленому чинним законодавством, моніторинг виробництва товару та первинної документації, пов’язаної з таким виробництвом, що підтверджують преференційне походження товару з України.
З метою підтвердження преференційного походження товарів з України митниця у порядку, встановленому чинним законодавством, проводить моніторинг виробництва товару та первинної документації, пов’язаної з таким виробництвом, що підтверджують преференційне походження товару з України.
Українські «мозкові центри» оприлюднили новий рейтинг регіонів України. Цього разу критерієм успішності стала готовність областей до включення у процеси економічної інтеграції з Європейським Союзом. Основою для аналізу стали показники щодо низки напрямів торгівлі та пов’язаних з нею питань, а також економічного та галузевого співробітництва за 2014 рік.
Рейтинг, названий Індексом Євроінтеграційного Поступу, створили Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень та Асоціація регіональних аналітичних центрів з метою моніторингу та оцінювання прогресу економічних реформ у регіонах України задля підвищення здатності останніх рухатись за вектором європейської інтеграції.
Згідно зі звітом згаданих аналітичних центрів, у 2014 році Чернігівська область за зведеною оцінкою пасла задніх у питанні досягнення основних цілей економічної інтеграції з ЄС і посіла 21 місце у загальному рейтингу регіонів України.
Тим не менше, це не означає загального занепаду євроінтеграційного поступу Чернігівщини. За низкою показників область увійшла в десятку, а подекуди — і в п’ятірку кращих.
Так, Чернігівщина посіла п’яте місце в рейтингу в рамках блоку реформ за напрямом «Державний фінансовий внутрішній контроль». Загальний річний обсяг недоотриманих фінансових ресурсів тут один з найменших в Україні. Як вказують автори звіту, серед основних причин втрати можливості отримати бюджетні доходи — безпідставне надання пільг зі сплати податків, безоплатне надання в оренду природних і матеріальних ресурсів тощо. Отже, Чернігівська область стала однією зі зразкових в галузі управління бюджетними фінансами.
Область також здобула шосте місце за показником «Наука, технології та інновації». Цьому сприяли висока частка фінансування наукових та науково-технічних робіт за рахунок коштів іноземних джерел та значна кількість освоєних інноваційних видів продукції на промислових підприємствах Чернігівщини у 2014 році.
Гарні результати — сьомі місця — Чернігівщина продемонструвала за показниками «Торгівля послугами та інвестиції» і «Промислова та підприємницька політика». Аналіз першого з них показав, що область мала дуже високу частку імпорту послуг з країн ЄС у загальному обсязі імпорту послуг, достойні позиції за часткою експорту послуг до країн ЄС, а також за величиною питомої ваги прямих іноземних інвестицій з ЄС в область.
Входження Чернігівщини до десятки лідерів серед регіонів України за показником, що характеризує блок реформ «Промислова політика», було обумовлене високою питомою вагою експорту послуг з переробки продукції на місцях до країн ЄС у загальному обсязі експорту послуг до країн ЄС.
Найменше балів від експертів область отримала за напрямами «Інтелектуальна власність», «Транспорт» та «Співробітництво у сфері енергетики».
Тут експерти вказали на низьку кількість заявок на винаходи та корисні моделі, поданих у 2014 році від національних заявників Чернігівщини, низьку питому вагу імпорту транспортних послуг з країн ЄС до області у загальному обсязі імпорту послуг та значну кількість дорожньо-транспортних пригод у співвідношенні до пасажирообороту, а також доволі високі втрати енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти при їх розподілі, транспортуванні і зберіганні.
Автори рейтингу рекомендують для Чернігівської області впровадження нових енергоощадних технологій та модернізацію застарілого обладнання паливно-енергетичного комплексу, активніше залучення міжнародної технічної допомоги і залучення інвестицій в розвиток туристичної інфраструктури.
Звіт «Індекс євроінтеграційного економічного поступу в Україні» підготовлено в рамках проекту «Сприяння країн Вишеградської четвірки в оцінці економічних реформ регіонів України в умовах інтеграції до ЄС», що здійснюється Поліським фондом міжнародних та регіональних досліджень (м. Чернігів) і Асоціацією регіональних аналітичних центрів за підтримки Міжнародного Вишеградського Фонду (Словаччина) у партнерстві з Центром досліджень словацької асоціації зовнішньої політики (Словаччина), Міжнародним центром демократичних перетворень ICDT (Угорщина), Фундацією українсько-польської співпраці PAUCI (Польща), Асоціацією аналітичних центрів за відкрите суспільство PASOS (Чехія) та Чернігівським національним технологічним університетом.
Наказом Мінфіну від 18.11.2014 № 1142 затверджено Порядок, що визначає процедуру заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1 (далі — сертифікат).
Документ прийнято на виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (далі — Угода).
Зокрема, сертифікат видається, якщо його потрібно пред’явити як доказ, що товари відповідають вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. Він видається посадовою особою митниці під час або після експорту товару у випадках, установлених Угодою.
Для отримання сертифіката експортер пред’являє митниці:
- заяву, що містить декларацію від експортера;
- заповнений бланк сертифіката (оригінал сертифіката, дві його паперові копії та одну електронну копію у разі заповнення сертифіката машинописом);
- документи, що підтверджують преференційне походження товарів, якщо це перша поставка таких товарів до країн ЄС.
Рішення про видачу/відмову у видачі сертифіката приймається протягом трьох робочих днів із дня, що настає після реєстрації заяви у митниці.
У разі отримання сертифіката, його копія та документи, що підтверджують преференційне походження товару під кожну поставку, повинні зберігатися експортером протягом трьох років.
Наказ набере чинності з дня набрання чинності Угодою, але не раніше дня його офіційного опублікування.
Застосування з боку ЄС автономних торговельних преференцій та, у подальшому, початок тимчасового застосування положень Угоди про асоціацію щодо поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) між Україною та ЄС має сприяти значній активізації українського підприємницького середовища у контексті пошуку бізнес-контактів у державах – членах Євросоюзу. При цьому в українських експортерів виникатимуть питання щодо базової інформації про потенційних контрагентів, їх юридичного статусу, фінансової надійності тощо.
Доступну інформацію щодо потенційних бізнес-партнерів можна переглянути на веб-сторінці e-Justice (https://e-ustice.europa.eu/content_business_registers-104-en.do). Через дану електронну адресу забезпечується доступ до національних бізнес реєстрів держав – членів Євросоюзу (https://ejustice.europa.eu/content_business_registers_in_member_states-106-en.do),
а також до єдиного на цей час комерційного Європейського бізнес реєстру (European Business Register – EBR, http://www.ebr.org/).
Ресурс EBR надає користувачам за принципом "єдиного вікна" доступ до баз даних комерційних реєстрів, що дозволяє отримати офіційну інформацію стосовно більше ніж 20 млн. компаній, у 13 держава – членах ЄС (Австрія, Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Латвія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Іспанія, Швеція), а також у Гібралтарі та Норвегії.
Галузеві агропромислові асоціації ЄС
1. COCERAL (Європейська Асоціація виробників зернових та олійних культур, рису, кормів, оливкової олії та масла) – конфедерація національних аграрних бізнес-асоціацій 19 країн-членів ЄС. Структурно COCERAL поділена на 5 тематичних секцій – «ринок та загальна аграрна політика», «безпечність продукції та екологія», «рис», «оливкова олія», «агропостачання». Секретаріат COCERAL знаходиться у Брюсселі.
Контактна інформація: Rue du Trône 98, 4th Floor 1050, Brussels, telephone: +3225020808, fax: +322/5026030, e-mail: secretariat@coceral.com. Веб-сайт: http://www.coceral.com.
2. FEDIOL (Європейська федерація виробників рослинної олії та білків) – бізнес-асоціація ЄС, до складу якої входить 35 компаній з 17 країн ЄС, що у сукупності представляють 85% ринку. Секретаріат FEDIOL розташовано у Брюсселі.
Контактна інформація: Avenue de Tervuren 168 (box 12) - 1st floor B-1150, Brussels. Tel: +3227715330,fax:+3227713817, е-mail: fediol@fediol.eu. Веб-сайт: http://www.fediol.eu.
3. EUCOLAIT (Європейська бізнес-асоціація виробників молока та молокопродуктів) – нараховує 14 членів з числа країн ЄС, охоплює більшу частину ринку молочних продуктів ЄС. EUCOLAIT також включає асоційованих членів – крупних виробників молочної продукції Японії, США та Швейцарії.
Контактна інформація: rue Belliard 199, B-1040 Brussels, tel: +3222304448, fax: +32 2 230 40 44, e-mail: info@eucolait.eu. Веб-сайт: http://www.eucolait.be/home.
4. CLITRAVI (Центр взаємодії м’ясопереробної промисловості в ЄС) – бізнес-асоціація ЄС, до складу якої входять національні асоціації 28 країн ЄС у галузі переробки м’яса.
Контактна інформація: Boulevard Baudouin, 18 bte4, BE-1000, Brussels, tel: +3222035141, fax: +3222033244, e-mail: clitravi@skypro.be. Веб-сайт: http://www.clitravi.eu.
5. EEPA (Європейська асоціація виробників яєць) – нараховує більше 50 компаній з 15 країн-членів ЄС, що спеціалізуються на виробництві столових яєць. Секретаріат асоціації розташовано у м. Брюгге (Бельгія).
Контактна інформація: Bilkske 93, 8000 Brugge, tel: +3250440070, fax: +3250440077, e-mail: info@eepa.info. Веб-сайт: http://www.eepa.info.
6. AVEC (Європейська асоціація виробників та трейдерів птиці) – заснована у 1966 році бізнес-асоціація ЄС, членами якої є 17 національних асоціацій переробників м’яса птиці.
Контактна інформація: Rue du Luxembourg 47-51, B-1050, Brussels, tel: +3222381082/83, fax:+3222381084, e-mail: avec@avec-poultry.eu. Веб-сайт: www.avec-poultry.eu.
Європейський Союз є на сьогодні головним торговим партнером України, до нього спрямовується 35% українського експорту. Однак головним чином це зерно, метал та інша продукція великого бізнесу, вразлива до коливання цін на світових ринках. Нагальною проблемою є активніший вихід на ринок ЄС малого і середнього бізнесу. Про це говоримо з експертом Олегом Мірошниченком – автором недавно виданої за сприяння Представництва ЄС в Україні книги “Інтернаціоналізація бізнесу та вихід на ринки Європейського Союзу”.
З 1 січня 2016 року набувають чинності ті положення Угоди про асоціацію з ЄС, що формують глибоку і всеосяжну Зону вільної торгівлі. Що це означатиме для українського бізнесу, в тому числі для експортерів?
Насамперед, ціни на імпортовані в Україну з ЄС товари, послуги, сировину зменшаться внаслідок скасування ввізних мит. Відповідно, на внутрішньому ринку зросте конкуренція. Решта змін будуть поступовими і залежатимуть від успіхів України в адаптації свого законодавства до законодавства ЄС. Якщо відповідно до угоди ми приведемо свою систему технічного регулювання у відповідність до європейської, нашим підприємствам не треба буде витрачати час та кошти для проходження необхідної сертифікації на території ЄС, адже це можна буде робити в Україні. У певних сферах – наприклад, щодо м’яса чи молочної продукції – експорт в принципі неможливий без належних дій держави з виконання певних вимог.
Однак загалом конкурентоздатність і успіх на європейському ринку насамперед залежать від самого підприємства чи конкретного підприємця, рівня його ділової культури, здатності до засвоєння нових знань та методів роботи.
Можете назвати кілька особливостей ведення бізнесу на ринку ЄС, які є дискомфортними для наших підприємців?
Перше – потреба у зміні ставлення до клієнта. У нас воно в цілому неадекватне, зверхнє – внаслідок недостатнього рівня конкуренції. Втім, мірою зростання конкуренції ситуація змінюватиметься.
Друге і дуже незвичне для наших бізнесменів – бути готовим розкритися перед партнером, показати свій бізнес, його особливості. Український підприємець має бути готовий дозволити потенційному партнеру зайти до свого виробничого приміщення, поспілкуватися з персоналом. Наших власників це зазвичай нервує і напружує. І це зрозуміло: український бізнес звик ховатися від інспекторів, рекетирів і так далі. Але така поведінка ускладнює роботу з західними партнерами.
Треба чітко розуміти: вступаючи в діловий зв’язок, західний партнер ставить на кон свою репутацію. І він не ризикуватиме нею заради компанії, яку погано знає чи не розуміє.
Знаєте приклади конфлікту цих двох культур ведення бізнесу – нашої та європейської?
Був випадок. Бельгійський підприємець проявив інтерес до продукції нашого фермера. Перша розмова була ознайомчою, коли кожен має зрозуміти, що за людина сидить напроти нього. На кінець другої зустрічі бельгієць запитав про ціну продукції. І наш фермер озвучив таку ціну, за якою подібний товар можна придбати у бельгійському супермаркеті. На цьому справа і закінчилася. Озвучування завідомо неадекватних цінових очікувань свідчить про нашу непідготовленість. Про те, що ми несерйозно ставимося до наших потенційних партнерів.
Але ж хіба ціна – не предмет торгу?
Так, але якщо відразу ставиться невиправдано завищена ціна, то це ознака непрофесійності. Це означає, що людина не підготувалася до зустрічі, не провела моніторинг ринку у тій країні ЄС, куди хоче продавати товар. Або вважає, що західний бізнесмен готовий купувати товар за космічними цінами. Це справляє погане враження на партнера. Треба розуміти, що ці люди добре вміють вести бізнес і орієнтуються в цінах.
Інший приклад з реального життя. Зустрічається потенційний французький партнер з українським виробником. Французові цікаві і товар, і ціна. Він запитує про можливі обсяги виробництва товару. Наш каже – можу, умовно, виробити 10 тисяч тон. Француз цікавиться потужностями, устаткуванням на них, кількістю машин. Потім просто бере в руки калькулятор, рахує і бачить, що на цих потужностях можна виробити лише 6 тисяч тон на рік. Це означає, що український бізнесмен говорить неправду в обличчя, що не сприяє налагодженню ділових стосунків.
Такі банальні “помилки” можуть ставати серйозними перепонами для виходу наших бізнесменів на ринок ЄС. І тут уже байдуже – зробить держава все від неї залежне в рамках Угоди про асоціацію чи ні. Бо з такою культурою продавати товар в Європу неможливо.
Які проблеми для виходу чи закріплення на ринку ЄС мають ті бізнесмени, які вже працюють на належному рівні?
Мабуть, тут заважають більше внутрішні бар’єри, що обмежують зростання, збільшення обсягів виробництва. Наприклад, брак ресурсів, а також надійних контрагентів в Україні. Бо серйозний європейський партнер завжди поцікавиться також надійністю ваших постачальників.
Звичайно, внутрішніми перепонами є також наші регуляторні органи, корупція. Однак це вже другий рівень проблем. Часто наших бізнесменів “гасять” на самому початку – через культурні причини, про які я згадав вище.
Наскільки дорого в Україні залучати кваліфікованих консультантів з експорту і чи існує цей ринок загалом?
Треба розуміти, що експорт в принципі не є безкоштовним процесом. Бізнесмен або витрачає власний час і вивчає тему, або наймає для цього кваліфіковану людину, або “вирощує” кадри з-поміж своїх співробітників. Усе залежить від ситуації та фінансових можливостей. Однак наша проблема глобальніша: бізнес звик інвестувати у купівлю земельних ділянок, розбудову виробничих спроможностей, але в цілому не має традиції вкладання грошей у розвиток людського потенціалу всередині компанії, підготовку спеціаліста та його удосконалення. У компанії, що серйозно орієнтується на експорт, має бути кваліфікований персонал для цілей ведення міжнародного бізнесу. Це є невід’ємною частиною стратегічного підходу до розвитку бізнесу.
Ще треба наголосити на банальній речі, яка становить величезний бар’єр для нашого експорту – незнання англійської мови. Так, в людей не вистачає часу, багато сил віднімає робота. Але вивчення англійської – така ж інвестиція, як і купівля нового обладнання. Якщо підприємець хоче виходити на європейський ринок і не знає англійської (не говорячи про інші іноземні мови), то рано чи пізно це стане бар’єром для зростання. Перекладач – це не те. Ведення бізнесу з європейцями – це не просто обсяги продажу чи кількість відвантаженого товару. Це й стосунки між людьми, вміння сподобатися західному партнеру, викликати довіру. І якщо ти говориш однією з ним мовою, все це зробити набагато легше!
Наскільки можливий чи розповсюджений серед українського бізнесу прямий, без посередників експорт до ЄС?
Це найскладніший, але і найприбутковіший метод. Треба самостійно вибудовувати власні канали збуту, формувати лояльність серед споживачів. Але за це підприємство отримує найбільший і стабільний прибуток, прямий доступ до споживача. Це те, чого має прагнути амбітний український бізнесмен. Прикладів прямих продажів за кордон з Україні поки що мало – це тривалий процес визрівання і розбудови власного бренду. Серед “першопроходців” можна назвати дім моди “РІТО”, який нещодавно дебютував на ринку Литви.
Наскільки корисними для нашого бізнесу можуть бути торгово-економічні місії при українських посольствах у країнах ЄС?
Останнім часом робота цих структур покращилася. До таких місій обов’язково слід звертатися, адже вони утримуються коштом платників податків і мають їм допомагати. Місії можуть сприяти у налагодженні контактів між українськими та закордонними бізнесменами, надавати консультації щодо законодавства тої чи іншої країни, потрібну ринкову інформацію. Часом наші бізнесмени звертаються за інформацією чи розв’язанням якоїсь проблеми до розташованих в Україні закордонних посольств. Це хибний порядок. Звертатися треба перш за все до своїх дипломатів і лише в другу чергу до представників інших держав.
До повноцінного запуску Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом лишився тільки один місяць. Попри намагання Росії вкотре "відкласти" торговельну частину Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, схоже, вона таки запрацює на повну вже з 1 січня 2016 року.
Але станом "на зараз" Україна навряд чи може похвалитись високим ступенем готовності до вільної торгівлі з ЄС – своїм найбагатшим, але й найбільш жорстким та прагматичним торговельним партнером.
Перспектива та бажання торгувати на ринку ЄС – найконкурентнішому в світі – хороший стимул для масштабної модернізації вітчизняного виробництва. А також можливість паралельно завойовувати інші ринки світу, адже європейські стандарти визнаються і приймаються скрізь. Хоча, звісно, найбільша вигода від ЗВТ – більш безпечні, якісні та доступні товари для українського споживача та європейські умови ведення бізнесу для вітчизняних підприємців.
Тому ЗВТ – це одночасно і батіг, і пряник.
Позитивний ефект від запровадження ЗВТ з ЄС експерти оцінюють дуже високо, аж до 14% приросту ВВП у довгостроковій перспективі. Однак досягти цього можливо лише в разі адаптування вітчизняних виробників до численних стандартів і вимог Євросоюзу, а також встановлення чітких і прозорих законодавчих правил ведення бізнесу.
Ця робота й має стати ключовим завданням українських законотворців. Зі свого боку експерти Інформаційної кампанії "Сильніші разом!" розробили Дорожню карту євроінтеграційних реформ – перелік ключових законів для Верховної ради.
Звісно, це лише маленька частина наших євроінтеграційних зобов’язань, однак – цілком реальна до виконання ще до кінця цього року.
Дорожня карта складається з п’яти сфер-реформ з конкретними законодавчими ініціативами та посиланням на відповідні Глави і Розділи Угоди, де прописані зобов’язання щодо їх ухвалення.
Так, до завдань щодо реформи сфери безпечності та якості харчових продуктів – ключової для можливості експортувати наш харчпром до ЄС – експерти включили законопроекти "Про безпечність та гігієну кормів", "Про маркування, представлення та пакування (фасування) кормів", а також законодавчий акт щодо приведення процедури держреєстрації в кормовому секторі до вимог ЄС.
Якісні корми для тварин – це і є євроінтеграція по суті, адже ця тріада законопроектів, включно з іншими, дозволить побудувати в Україні сучасну систему контролю за безпечністю харчових продуктів по всьому ланцюгу постачання "від лану до столу". Якщо такий "ланцюг" у нас запрацює – в першу чергу виграють прості українці: Виробник і Споживач, тобто – ми з вами.
Сектор реформи енергетичної сфери, зокрема, містить вимогу ще до кінця 2015 року ухвалити законопроект "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Новий закон про НКРЕКП – ключова умова успіху всієї енергетичної реформи, яка постійно комунікується "назовні" як одна з найуспішніших. Адже від прозорого та ефективного регулювання енергетичних ринків, ліквідації "тіньових схем" та підвищення інвестиційної привабливості енергетичного сектора України виграють усі. До того ж, значно поменшає популістських заяв та спекуляцій навколо теми "справедливих" тарифів для населення.
Єдина, але надзвичайно важлива пропозиція по реформі митниці – ухвалення законопроекту "Щодо впровадження концепції "Єдиного вікна".
"Єдине вікно" на українській митниці зменшить наше відоме на весь світ надмірне регуляторне навантаження як на експортерів, так і на імпортерів та допоможе в рази зменшити зловживання в одному з найкорумпованіших секторів.
Євроінтеграційним завданням-2015 в реформі сфери публічних закупівель експерти визначили законопроект "Про публічні закупівлі", який передбачає переведення всіх процедур закупівель в електронний формат, а також оприлюднення інформації про закупівлі на всіх етапах процесу. Прозорість – нищівний удар по корупції у цій сфері, де суми відкатів та хабарів завжди вимірювались мільйонами.
Реформа антимонопольного законодавства – найуспішніша. 12 листопада, в рамках Дня економічного розвитку, Верховна рада вже ухвалила ключові законодавчі пропозиції Єврокарти реформ: у першому читанні – законопроекти №2431 (щодо методики розрахунку штрафів) та №2168а (щодо нових правил надання дозволів на концентрації), а також законопроект №2102 (щодо вимог до публікації рішень АМКУ) – в цілому.
Звісно, ще потрібно буде поборотись за імплементацію їхніх положень в практику роботи АМКУ, а також відстояти норму про надання судам повноважень переглядати розмір штрафів. Але ж прогнозований, ефективний та справді незалежний "антимонопольний арбітр" потрібний в першу чергу українському бізнесу, євроінтеграційні зобов’язання тут – просто сильний додатковий аргумент!
Шостий компонент Карти – інституційний. Хочеться вкотре закликати членів демократичної коаліції домовитись і таки ввести посаду віце-прем’єра з євроінтеграції, який має взяти на себе координацію всіх реформ, передбачених Угодою, та на найвищому рівні забезпечити захист і реалізацію торговельно-економічних інтересів України на ринках Євросоюзу.
Звісно, не законами єдиними… Для того щоб Україна повною мірою змогла скористатись усіма вигодами вільної торгівлі з Євросоюзом, а також посилити й укріпити свої позиції на інших світових ринках, законодавчий фронт робіт треба доповнювати двома іншими: інформаційним та імплементаційним. Роль держави тут – теж провідна.
Комусь доведеться допомагати впроваджувати європейські стандарти на виробництві, комусь – знайти партнерів в ЄС, комусь – відстоювати збільшення квот та розробляти і реалізовувати нову Торговельну стратегію, звісно, з акцентом на розвиток і підтримку вітчизняного конкурентоспроможного виробника.
Головне – рухатись вперед, тепер вже семимильними кроками. Вигоди – очевидні, загрози від бездіяльності – теж.
Якщо не пришвидшимось з реформами і чітким планом дій по імплементації ЗВТ – просто втратимо шанс та дискредитуємо ідею євроінтеграції як способу модернізувати й оновити країну.
Україна отримала офіційну відповідь від європейців в питанні виходу молочних підприємств на ринок Євросоюзу. Про це в ексклюзивному інтерв'ю Національному агропорталу Latifundist.com повідомив міністр аграрної політики і продовольства України Олексій Павленко.
«Європейці прислали лист про те, що 10 підприємств офіційно прийняті, як ті, що пройшли аудит в середині країни. Якщо протягом місяця не буде коментарів від європейських країн, то 10 січня 2016 10 підприємств отримають доступ до європейського ринку», - зазначив він.