Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) за підтримки міжнародної організації Center for International Private Enterprise (CIPE) представив аналітичний звіт «Strengthening the Resilience of Ukraine's Export Logistics», присвячений стійкості української експортної логістики в умовах війни та регуляторних обмежень. Про це повідомляє ІЕД.
Дослідження показує, що повномасштабна війна суттєво змінила структуру українського експорту за видами транспорту. Водночас морські перевезення залишаються ключовими для забезпечення великих обсягів експорту, а можливості альтернативних сухопутних маршрутів є обмеженими.
Морські маршрути та автотранспорт
За даними ІЕД, морські маршрути забезпечують майже 70% фізичного обсягу українського експорту. Водночас їхня частка у загальній вартості експортованих товарів скоротилася до 47–48%, порівняно з довоєнними 62%.
Натомість роль автомобільного транспорту у вартісній структурі експорту суттєво зросла. Якщо у 2021 році на нього припадало 22,3% вартості експорту, то у 2025 році — вже 39,8%.
При цьому автомобільним транспортом перевозиться менш як 10% фізичного обсягу експортних вантажів. Це свідчить про значно більшу роль автоперевезень у транспортуванні товарів із вищою доданою вартістю.
Залізниця, своєю чергою, залишається важливим каналом для перевезення великих обсягів сировинної продукції — зокрема зерна, руди та інших насипних вантажів.
Концентрація експортних маршрутів залишається одним із головних ризиків
Попри збереження відносно високої безперервності перевезень, українська експортна логістика залишається значною мірою сконцентрованою навколо обмеженої кількості транспортних вузлів.
За оцінкою ІЕД, значна частина експортних потоків проходить через кілька автомобільних та залізничних пунктів пропуску на кордоні з Польщею, а також через три глибоководні морські порти.
Така концентрація робить систему особливо чутливою до перебоїв на окремих ділянках.
За словами провідної наукової співробітниці ІЕД та авторки дослідження Ірини Коссе, найменш передбачуваними залишаються морські та автомобільні перевезення. На можливості планування впливають атаки на портову інфраструктуру, черги на кордоні та регуляторні вимоги до міжнародних автомобільних перевезень.
Сухопутні маршрути не можуть повністю замінити морський експорт
Одним із ключових висновків дослідження є обмежена можливість швидко переорієнтувати великі експортні потоки з моря на сухопутні маршрути.
За оцінкою ІЕД, у разі перебоїв у роботі морських шляхів додаткове навантаження одночасно переходить на західні автомобільні та залізничні переходи. Однак їхня сукупна спроможність дозволяє компенсувати лише від чверті до третини пропускної спроможності морських маршрутів.
Додатковим фактором ризику є концентрація автомобільної інфраструктури: на польський напрямок припадає близько половини потужностей для пропуску вантажного автотранспорту через західний кордон.
Таким чином, диверсифікація маршрутів залишається необхідною для підвищення стійкості експорту, однак сухопутна інфраструктура наразі не може стати повноцінною альтернативою морським перевезенням.
Які інституційні проблеми стримують розвиток логістики
Окрім безпекових та фізичних обмежень, пов'язаних із війною та атаками на транспортну інфраструктуру, ІЕД звертає увагу на низку інституційних проблем.
До них у дослідженні віднесено:
-
особливості державного домінування у портовій та залізничній інфраструктурі й недостатність стимулів для залучення приватних інвестицій;
-
відсутність цілісної державної політики розподілу вантажопотоків між різними видами транспорту;
-
відсутність єдиного підходу до тарифного регулювання інтермодальних перевезень;
-
вимоги польського Реєстру міжнародних автомобільних перевезень (RMPD), зокрема щодо безперервної передачі даних геолокації;
-
додаткові регуляторні обмеження для міжнародних автомобільних перевізників;
-
недостатній розвиток ринкових механізмів перевірки надійності перевізників та експедиторів.
Управління кордоном може дати швидкий ефект
Одним із напрямів, який може відносно швидко покращити роботу експортної логістики, аналітики називають підвищення ефективності управління рухом через державний кордон.
Йдеться, зокрема про належне кадрове забезпечення пунктів пропуску, доступність прозорої інформації про їхню реальну пропускну спроможність та підвищення ефективності контролю й координації процесів.
Водночас підвищити стійкість морської логістики можна не лише за рахунок фізичного захисту портової інфраструктури, а й завдяки ефективнішому використанню наявних резервів, тарифних механізмів, економічних стимулів та узгодженої транспортної політики.
Що необхідно для довгострокового зміцнення експортної логістики
У довгостроковій перспективі ІЕД пов'язує підвищення стійкості української експортної логістики з комплексними структурними реформами.
Серед пріоритетних напрямів:
-
розвиток конкуренції та усунення монопольних викривлень;
-
реформування залізничної галузі;
-
удосконалення тарифної політики для інтермодальних перевезень;
-
розвиток мультимодальної логістики;
-
підвищення пропускної спроможності прикордонної інфраструктури;
-
диверсифікація транспортних маршрутів;
-
створення передбачуваних умов для залучення приватних інвестицій у транспортну інфраструктуру.
За висновками дослідження, стійкість українського експорту залежатиме не лише від захисту та відновлення пошкодженої інфраструктури, а й від здатності ефективніше використовувати наявні транспортні потужності та послідовно усувати регуляторні й інституційні бар'єри.