2 жовтня в дискусійному клубі "Експертна думка" відбулася прес-конференція «Індекс євроінтеграційного поступу: інструмент для виміру економічних реформ у регіонах України в контексті імплементації Угоди про Асоціацію з ЄС».
Метою заходу стала презентація та інформування про реалізацію проекту «Сприяння країн Вишеградської четвірки в оцінці економічних реформ регіонів України в умовах інтеграції до ЄС».
Організатором прес-конференції є Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень. Захід відбувається за підтримки Міжнародного Вишеградського Фонду (Словаччина).
Під час заходу керівник проекту Борис Уваров розказав про його мету та основні завдання. Зокрема, він зазначив, що проект реалізується за підтримки Міжнародного Вишеградського Фонду (Словаччина) у партнерстві з Центром досліджень словацької асоціації зовнішньої політики (Словаччина), Міжнародним центром демократичних перетворень ICDT (Угорщина), Польсько-українською фундацією PAUCI (Польща) та Асоціацією аналітичних центрів за відкрите суспільство PASOS (Чехія).
Період імплементації проекту складається із 6 етапів та передбачає активну співпрацю із партнерською мережею «Асоціація регіональних аналітичних центрів» для проведення ряду заходів з метою оцінки впливу економічних реформ на соціально-економічне становище всіх регіонів України в умовах інтеграції до ЄС. Експерти Асоціації регіональних аналітичних центрів на даний час проводять відповідне дослідження в українських регіонах у відповідності до розробленої в рамках проекту методології.
В цілому проект має допомогти оцінити та спрогнозувати можливі переваги та недоліки для економіки українських регіонів процесу європейської інтеграції. Також завдяки спеціалізованому дослідженню започаткованому в рамках проекту з’являється можливість відслідковувати динаміку економічних реформ в регіонах України і у майбутньому, починаючи з 2014 року. Користь проекту полягає у тому, що результати вказаного дослідження можуть бути використані регіональними органами влади та агенціями регіонального розвитку для адаптації місцевого бізнесу до європейських економічних стандартів. Крім того, проект має сприяти інституційному розвитку громадянського суспільства України шляхом посилення мережі регіональних аналітичних центрів, а також визначити найбільш ефективні шляхи наближення української економіки до економічного порядку європейських країн після запровадження зони вільної торгівлі з ЄС.
Менеджер Поліського фонду Максим Корявець проінформував, що наразі відбувається активний етап проектного дослідження, на основі якого в листопаді буде видано аналітичну збірку, в котру увійдуть всі напрацьовані результати.
Методологія, за якою вимірюється Індекс євроінтеграційного поступу, була розроблена фахівцями з Чернігівського національного технологічного університету у співпраці з експертами Поліського фонду, базуючись на рекомендаціях, отриманих від європейських партнерів проекту.
Команда науковців з березня по червень цього року провела масштабну аналітичну роботу та визначила більше 90-та показників, за якими й буде даватися оцінка реформуванню економіки, а також які будуть враховуватися при побудові Індексу. З червня по вересень були розроблені відповідні детальні технічні завдання для кожної області та запущено процес їх виконання. Завершення проекту ознаменується міжнародною конференцією у м. Києві.
«Структура показника Індексу євроінтеграційного поступу чітко корелюється з розділами економічної частини Угоди про Асоціацію (ПВЗВТ). Використовуючи Індекс євро інтеграційного поступу, ми зможемо відстежувати динаміку економічних реформ в Україні та зробити ранжування регіонів за рівнем успішності впровадження економічних реформ, починаючи з моменту до офіційного початку впровадження Угоди про Асоціацію та ПВЗВТ на території України», - зазначила Тетяна Зосименко – експерт проекту, викладач ЧНТУ.
Учасники презентації підкреслили велику практичну цінність даного проекту, адже за його результатами можна буде відслідковувати, на яку сферу економіки в кожному регіоні владі треба звернути особливу увагу, а громадським організаціям та небайдужим громадянам – проконтролювати впровадження органами місцевого самоврядування відповідних змін.
Переглянути відео з прес-конференції можна тут
Представляємо брошуру Йоахіма Ламберта "Яким чином експортувати машини та механізми до Європейського Союзу. Настанови для українських виробників." Ця публікація підготовлена за сприяння Європейського Союзу.
Ця брошура покликана сприяти розумінню та застосуванню в Україні вимог Директиви 2006/42/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 року щодо машин та механізмів. У брошурі наводиться стислий опис елементів Нового підходу, що застосовується в Європейському Союзі у сфері технічного регулювання, розміщення і вільного руху продукції на спільному ринку країн-членів ЄС. Особливу увагу приділено згаданій вище Директиві, що регулює питання проектування, виготовлення, оцінки відповідності та розміщення на ринку машин та механізмів. Для зручності користування також наводиться неофіційний переклад повного тексту Директиви 2006/42/ЕС українською мовою.
Брошура призначена насамперед для українських виробників машин та механізмів, які розглядають можливість експортування своєї продукції до країн-членів Європейського Союзу або Європейської економічної зони. Втім, це видання може також стати в нагоді державним службовцям, працівникам органів з оцінки відповідності, експертам з окремих галузей права ЄС, а також всім, хто цікавиться питаннями технічного регулювання та забезпечення вільного руху продукції в Європейському Союзі.
Частка Європейського Союзу в загальній структурі зовнішньоторговельного обороту сільськогосподарської продукції становить 30%. Про це заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Владислава Рутицька сказала під час Міжнародного юридичного форуму «Україна - ЄС».
Завдання номер один - посилити експортні позиції вітчизняних товаровиробників на ринку ЄС.
«Зараз Україна може здійснювати експорт продукції в країни-члени ЄС з 235 українських підприємств. Вимоги Європейського Союзу високі. Вони гарантують високу безпеку, якість продукції і можливість торгувати не тільки на ринку ЄС, а й на інших міжнародних ринках, диференціювати збут, будувати ефективну стратегію продажу. Сьогодні ми працюємо в напрямку export promotion для виробників, пояснюючи шляхи виходу на ринки Європи і можливі преференції від експорту в країни ЄС. Зокрема, в цьому році вперше розпочато експорт, в рамках автономних торгових преференцій, цукру, крохмалю та більш активно - вівса, солоду і яєць», - зазначила заступник міністра.
Реалізація зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка почне дію з 1 січня 2016 році, надає можливість розширити номенклатуру експортованих товарів.
На сьогоднішній день українські виробники вже використали річні квоти на кукурудзу (400 тис. т) і пшеницю (950 тис. т), 2 квартальні основні квоти на м'ясо птиці по 4 тис. т (також 2 тис. т з 10 тис. т додаткової квоти на м'ясо птиці), на ячмінь - 194,2 тис. т з 250 тис. т.
«Угода про асоціацію України з ЄС дає аграріям нові можливості: вихід на європейські ринки, пошук надійних партнерів. Також важливим для нас є нарощування експорту продукції з високою доданою вартістю. Зараз вже істотно зменшився експорт сировинних видів продукції в ЄС. Якщо за 6 місяців 2014 року їх частка в експорті становила 76%, то за відповідний період поточного року - 67%», - додала Владислава Рутицька.
Концепція сучасної економічної дипломатії передбачає широкий арсенал інструментів для просування та захисту економічних інтересів держави на міжнародному рівні.
Звичайно, відстоювати інтереси власного бізнесу за кордоном та допомагати новим експортерам не є чимось надскладним та недосяжним, якщо є належне фінансування та зростаюча економіка. Щоби переконатись у цьому, достатньо вивчити, як працює зовнішньоекономічна політика провідних країн світу.
Та в закордонних місіях України виникає логічне питання: що ж робити за недостатніх фінансових ресурсів?
Як захистити економічні інтереси держави та надати підтримку експортерам?
Адже традиційні кроки для просування товарів на зовнішніх ринках – такі як участь у великих міжнародних виставках (особливо болюче питання для малих та середніх підприємств), підготовка цільових каталогів продукції (а тут треба врахувати аудиторію та особливості регіональних ринків), її реклама та подальше лобіювання – все це потребує суттєвих грошових вливань.
Саме тому перед невеличким колективом дипломатичної установи України в Італії постало питання нестандартних підходів до вирішення цієї проблеми.
Після тривалих переговорів з десятками італійських підприємців було знайдено групу спеціалістів, готових (за власний кошт та час!) надавати сприяння українським експортерам. Вони об’єдналися в асоціацію "Італійський дім" для розвитку співпраці з українським бізнесом.
Так народився спільний проект асоціації та Посольства України в Італії.
Першим практичним кроком стало створення спеціалізованого веб-порталу OpenGateItaly.
Його головна мета – подолати інформаційний вакуум щодо потужностей та можливостей українських виробників.
Принцип діяльності цього сервісу – досить простий та зрозумілий. Українські компанії-виробники можуть направляти свої експортні пропозиції команді "Італійського дому" – для розміщення на сайті, попереднього аналізу та отримання рекомендацій щодо подальших кроків.
Цінність OpenGateItaly полягає ще й в тому, що пропозиції українських підприємств, анонсовані на сайті, аналізуються групою італійських спеціалістів щодо перспективності виходу певного товару на європейський (насамперед – італійський) ринок. В першу чергу береться до уваги якість продукції та попит на неї.
За результатами такого експрес-аналізу українським компаніям будуть запропоновані конкретні кроки для розробки та імплементації подальшого алгоритму дій з просування товару на ринку.
І особисто я дуже сподіваюсь, що той ентузіазм, з яким італійські колеги взялися за реалізацію цього проекту, протримається якомога довше.
На початковому етапі функціонування сервісу вся допомога надаватиметься на безкоштовній основі, а в подальшому можуть бути застосовані такі механізми, як "success fee" (оплата за умови позитивних бізнес-результатів виходу на італійський ринок) або "acсess fee" (оплата за визначений виконаний обсяг робіт без прив'язки до кінцевої експортної мети).
Хоча експортерові треба бути свідомим, що за нього бізнес вести ніхто не буде, а без зусиль успіху не досягти.
Тож надалі – до активного просування своєї продукції, участі у виставках, проведення переговорів тощо – український виробник має бути готовий як з фінансової точки зору, так і у контексті зміцнення свого кадрового потенціалу.
Наступним етапом пілотного проекту стане відкриття на індустріальній півночі Італії першого постійно діючого шоу-руму української експортної продукції з безкоштовним її експозиціонуванням на визначений період.
Посольство вже завершило переговори з цього приводу, знайдено відповідне приміщення, досягнуто згоди італійських партнерів.
Перший такий шоу-рум з’явиться ще до кінця поточного року в Падуї (регіон Венето).
У подальшому аналогічні площадки відкриються у Вероні, Неаполі, Барі, Турині та Трієсті.
Посольство розуміє, що запорукою успішної реалізації пілотного проекту є також підготовка експортних пропозицій відповідно до стандартів, правил та традицій регіональних ринків, а також активного ("агресивного") просування продукції на перенасичений європейський ринок.
Часом навіть цікаві пропозиції лишаються без уваги лише через неякісну презентацію та неврахування споживчих настроїв та традицій регіональних ринків.
Іноді українські виробники просто не мають достатньої фаховості для підготовки такої заявки і не уявляють, де можна здобути такі навички.
Тож у подальшому даний пілотний проект може бути розширений для вирішення також і таких питань.
Україна чекає розширення квот для свого товару в рамках Угоди про зону вільної торгівлі з Європейським союзом в 2016 р.
Глава Міністерства закордонних справ України Павло Клімкін розраховує на збільшення квот для української продукції з боку Євросоюзу в рамках зони вільної торгівлі з ЄС в 2016 р. Україна працює над розширенням квот для українських товарів.
«Ми хочемо розширити квоти, які стосуються зернових, ми хочемо розширити квоти, які стосуються овочів, зокрема, томати. Ми хочемо максимально розширити деякі квоти по м'ясу, і ми хочемо, щоб українська молочна продукція була присутня на ринках», - сказав Клімкін.
За його словами, збільшення квот може відбутися в 2016 р. після повноцінного початку роботи зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Клімкін наголосив, що рішення про розширення квот залежить від політичної волі країн-партнерів.
Менше 100 днів залишилося до відкриття нової сторінки у торговельних та економічних зв’язках між Україною та ЄС.
Враховуючи надзвичайно важливе значення цієї події не лише для історії нашої країни, але й для пересічних громадян, спробуємо максимально подати суспільству інформацію, що пояснюватиме той або інший аспект положень вільної торгівлі.
Тож почнемо з самого початку…
1 січня 2016 року розпочинається тимчасове застосування торговельної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Або іншими словами: розпочне діяти вільна торгівля з державами-членами Європейського союзу.
Що таке торговельна частина Угоди про асоціацію?
Торговельна частина Угоди про асоціацію, або, як прийнято говорити, Угода про вільну торгівлю, охоплює широке коло питань, так або інакше пов’язаних з торговельними аспектами взаємодії між Україною та ЄС.
Положеннями даної частини встановлюються правила та механізми лібералізації торгівлі товарами та послугами, визначаються процедури врегулювання торговельних суперечок, окреслюються інституційні рамки взаємодії сторін в процесі виконання відповідних положень Угоди тощо.
 |
Крім того, на відміну від класичних угод про вільну торгівлю, поглиблений та всеохоплюючий характер лібералізації торгівлі з Євросоюзом також включатиме взаємне поступове відкриття ринків державних закупівель, нові правила конкуренції у двосторонній торгівлі.
Взагалі торговельна частина Угоди про асоціацію нараховує 15 розділів, а також протоколи та додатки до них.
Чому ми говоримо про тимчасове застосування, а не про повноцінну дію положень Угоди?
Тому що відповідно до законодавства ЄС застосування будь-якої угоди, укладеної від імені ЄС та її держав-членів, відбувається лише після того, як Угоду ратифікує Європейський Парламент та парламенти всіх держав-членів Євросоюзу.
Водночас, оскільки формування торговельної політики відноситься до виключної компетенції Європейського союзу, а процедура ратифікації міжнародних Угод усіма державами-членами іноді триває до 5 років, в ЄС приймається рішення щодо початку так званого "тимчасового застосування" відповідних положень таких Угод до закінчення процедури ратифікації усіма державами-членами.
З формальної точки зору, для вітчизняного експортера або імпортера тимчасове застосування нічим не відрізнятиметься від повноцінної дії положень Угоди.
Ратифікація Угоди між Україною та ЄС іде найшвидшими темпами порівняно з іншими аналогічними Угодами.
Так, на сьогодні Угоду ратифікували: Європейський парламент та 22 держави-члени ЄС (в т.ч. які надіслали ратифікаційні грамоти). 4 держави частково завершили процедуру ратифікації (не передали ратифікаційні грамоти). Процес ратифікації не розпочали лише Греція та Кіпр.
Що означатиме початок тимчасового застосування для України?
Для України тимчасове застосування означатиме закінчення дії односторонніх торговельних преференцій ЄС та початок реалізації своїх зобов’язань обома сторонами.
 |
Наприклад, у сфері лібералізації торгівлі це означає, що Україна також розпочне зниження своїх імпортних мит для товарів походженням з держав-членів ЄС.
Що означає вільна торгівля з ЄС для українських виробників та експортерів?
Угода про асоціацію між Україною та ЄС та зокрема її торговельна частина – це не автоматичне збільшення експорту та пожвавлення торгівлі.
Вільна торгівля з ЄС – це можливість:
- вийти на один з найбільших, найпотужніших та найбільш захищених ринків світу, який об’єднує 28 держав Європи з населенням більше 500 млн осіб та достатньо високим рівнем доходів;
- конкурувати на рівних умовах та нарощувати обсяги експорту до одного з найважливіших торговельних партнерів України;
- збільшити коло потенційних споживачів української продукції;
- знайти нових партнерів та диверсифікувати свої експортні потоки з метою мінімізації ризиків у разі неможливості доступу на ринки певних країн СНД.
Чи існують якісь загрози для вітчизняних виробників?
В контексті політичної та економічної ситуації, в якій опинилася сьогодні Україна, лібералізацію двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС супроводжуватимуть ряд потенційних викликів і навіть зовнішніх загроз.
Враховуючи те, що Україна також знижує ставки ввізних мит, на українському ринку очікується певне посилення конкурентного тиску.
Крім того, оскільки ЄС має значно вищі вимоги до якості та безпечності продукції, перед вітчизняними підприємствами, які традиційно були орієнтовані на ринок держав СНД та які шукатимуть вихід на європейський ринок, постане потреба переоснащення та зміни технологій виробництва. В цьому контексті вони можуть стикнутися з браком коштів та необхідністю пошуку партнерів і інвесторів з метою модернізації своїх виробництв.
Крім того, враховуючи поточну політичну ситуацію, це прогнозована торговельна війна з боку РФ, торговельне ембарго на сільгосппродукцію та підвищення ставок ввізних мит РФ.
Що робить уряд для ефективного використання можливостей в рамках вільної торгівлі з ЄС?
Урядом вже багато зроблено, але ще немало залишилось зробить.
Вже давно розпочата робота з гармонізації вітчизняного законодавства в частині технічного регулювання, а також санітарних та фітосанітарних заходів. На завершальному етапі знаходиться реалізація підготовчих заходів для функціонування режиму вільної торгівлі (створено механізми видачі митними органами на безоплатній основі преференційних сертифікатів походження, адміністрування тарифних квот, застосування спеціальних захисних механізмів).
Декілька років поспіль проводиться інформаційно-роз’яснювальна робота з метою доведення до потенційних експортерів інформації про можливості постачання продукції до Євросоюзу в рамках автономних торговельних преференцій ЄС та тимчасового застосування торговельних положень Угоди про асоціацію.
За період дії автономних преференцій ЄС вітчизняні виробники, зокрема аграрної та харчової галузей, показали наявність в Україні потужного потенціалу розвитку конкурентоспроможного виробництва, а також спроможність до нарощування експортного потенціалу в умовах спаду економіки в цілому та суттєвого зниження промислового виробництва.
Тому з метою підтримки наших виробників запроваджена предметна дискусія з ЄС щодо подальшої тарифної лібералізації.
Крім того, започатковано взаємодію з нашими європейським партнерами щодо пошуку точок дотику у сфері промислової політики.
Окремий напрямок взаємодії – посилення контактів між українським та європейським бізнесом.
Ми готові стати надійним партнером у забезпеченні міжнародних, європейських та регіональних ланцюгів постачань.
Вільна торгівля з ЄС – це не автоматичне збільшення експорту та пожвавлення торгівлі. І ми сподіваємося на активну участь вітчизняних виробників та експортерів у використанні запропонованих можливостей.
![000000image_384.[1]](../../../../media/upload/000000image_384.[1].jpg)
Урядові структури, міністерства та відомства у взаємодії з європейською стороною домовились здійснити низку заходів, які сприятимуть виходу українських компаній на ринки Європейського союзу, повідомила директор Урядового офісу з питань євроінтеграції Наталія Гнидюк.
«Разом із колегами з ЄС ми домовились відкрити сервіс допомоги (export help desk) потенційним українським експортерам, які прагнуть торгувати з ЄС. Проект передбачатиме і значну регіональну складову. Детальна інформація про цей сервіс найближчим часом буде представлена експортерам», - наголосила Наталія Гнидюк.
Вона звернула увагу, що вже з 1 січня 2016 року, тобто з початком дії зони вільної торгівлі, українські компанії отримають доступ до ринків державних закупівель країн Європейського Союзу, загальний річний обсяг яких складає приблизно 1,8 трлн. євро або 14% ВВП, у тому числі 425 млрд. євро – сума укладених договорів у результаті проведення міжнародних тендерів. У зв’язку з цим Урядовий офіс з питань європейської інтеграції розробив для українських виробників електронний буклет «Державні закупівлі в країнах-членах ЄС» з переліком джерел про закупівлі, тендери та міжнародні торги, що проводяться у кожній країні ЄС.
За її словами, профільні міністерства розробляють так звані «дорожні карти» виходу на ринки у найбільш перспективних сферах – аграрній, ІТ, зв’язку тощо.
Блакитна настанова є детальною інструкцією, яка відіграватиме важливу роль в Україні для забезпечення вільного обігу товарів між Україною та Європою в рамках майбутньої Угоди про асоціацію.
«Блакитна настанова» широко використовується на практиці економічними суб’єктами, що провадять свою діяльність на території ЄС, а також новими учасниками ринку з усього світу, які постачають свою продукцію на європейський ринок.
Вона застосовується в державах-членах ЄС, Ісландії, Ліхтенштейні, Норвегії та Швейцарії, а також у Туреччині для певних видів продукції.
Блакитна настанова ЄС розрахована для усіх сторін, які беруть участь в процесі вільного обігу товарів у Європейському Союзі, зокрема, законодавців, органів ринкового нагляду, органів акредитації та стандартизації, органів оцінки відповідності, виробників, імпортерів, дистриб’юторів, торгових асоціацій, асоціацій споживачів і профспілок.
«Блакитна настанова» підготовлена проектом «Додаткові заходи щодо виконання Програми підтримки галузевої політики «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом» у співпраці з Міністерством економічного розвитку і торгівлі.
Автономний преференційний торговий режим ЄС діє для України з квітня минулого року. Втім, навіть незважаючи на пільгові умови торгівлі з Євросоюзом, лише третина українських експортерів скористалися цими перевагами.
Одна з причин цього – невикористання всіх можливих засобів доступу до ринків ЄС.
Одним із таких засобів виступають державні закупівлі.
При цьому саме участь у державних закупівлях країн ЄС полегшує експорт для виробників, на відміну від складного шляху просування товару на ринок ЄС, його реклами, налагодження прямих зв'язків з європейськими партнерам тощо.
Обсяг ринку державних закупівель ЄС, наприклад, у 2011 році, складав 2 406 млрд євро, що означає значні закупівельні можливості для українських постачальників.
Звісно, компанії з країн, що не входять до ЄС, можуть розраховувати лише на невелику частку цього "пирога".
Відповідно до офіційних даних, у межах прямих транскордонних закупівель 88% договорів про закупівлю було укладено з постачальниками з інших країн-членів ЄС. Відповідно до звіту Європейської комісії, найуспішнішими у здійсненні прямих транскордонних закупівель були постачальники з Австрії, Нідерландів, Бельгії, Німеччини, Сполученого Королівства.
Із 12%, які залишились, третина договорів було присуджено учасникам зі Швейцарії. По 1% припадає на інші країни: Туреччина, Канада, Китай, США.
Згідно з опитуваннями суб’єктів господарювання ЄС щодо транскордонних державних закупівель, однією з основних перешкод для участі в таких закупівлях виступає високий рівень конкуренції з національними постачальниками.
Підприємства зазначають, що згідно з їхнім досвідом замовники віддають перевагу національним учасникам. Більше того, Європейська комісія у звіті щодо транскордонних закупівель зазначає участь країни у єврозоні як один із факторів, який впливає на прямі транскордонні закупівлі. Вказане свідчить про невисокий рівень прямих транскордонних закупівель у ЄС та незначну присутність на ринку державних закупівель ЄС постачальників з інших країн, які не є членами ЄС.
Саме тому українські учасники, які прийняли рішення взяти участь у закупівлях ЄС, мають заздалегідь підготуватися і до низки потенційних перешкод, з якими вони можуть зіткнутися.
Мовні бар’єри
Якщо проаналізувати оголошення про закупівлі на офіційному порталі ЄС з державних закупівель, слід зробити висновок, що у своїй більшості замовники вимагають від потенційних учасників готувати свою пропозицію офіційною мовою відповідної країни ЄС, наприклад, іспанською, польською чи португальською, що вимагатиме певних зусиль з боку українських учасників.
Відповідно до останнього офіційного звіту Європейської комісії щодо транскордонних закупівель, найбільше таких закупівель здійснюється між членами ЄС з однаковими або схожими мовами.
Опитування суб’єктів господарювання ЄС щодо їхньої участі у транскордонних закупівлях показало, що саме мовні бар’єри виступають однією з найбільших перешкод для участі у таких закупівлях.
Наприклад, для малих та середніх суб'єктів господарювання звернення до послуг перекладачів є обов'язковою умовою для участі у державних закупівлях відповідної країни ЄС. Із широким використанням ціни в якості критерію оцінки пропозиції, пропозиція українського постачальника у деяких випадках може виявитися неконкурентоздатною, оскільки він закладатиме в ціну витрати на технічну підготовку. Слід бути готовим, що ресурси для участі у транскордонних закупівлях є значно вищими за ті, які необхідні для участі у внутрішніх закупівлях.
Особливості правового регулювання державних закупівель у країнах ЄС
Український постачальник має ознайомитися з офіційними нормативно-правових актами країни, в закупівлях якої він планує брати участь, адже незважаючи на дію Директив ЄС з державних закупівель, кожна країна ЄС може мати свої особливості здійснення закупівель.
Згідно зі ст. 288 Договору про функціонування ЄС директива є обов'язковою для кожної держави-члена, якій вона адресована, лише щодо очікуваного результату, залишаючи при цьому право вибору форм і методів за національним органом влади.
Доступ до інформації про державні закупівлі невеликої вартості
Постачальнику слід мати на увазі, що на офіційному веб-порталі з державних закупівель ЄС розміщуються повідомлення лише про державні закупівлі, які перевищують відповідні порогові показники, тобто суми, при досягненні та перевищенні яких необхідно керуватися детальними правилами законодавства.
Як вже було зазначено вище, ринок державних закупівель ЄС є значним за обсягом.
При цьому, згідно з даними Європейської комісії, більша частина держзакупівель у ЄС не охоплюється правилами Директив ЄС з державних закупівель.
Так, порогові показники такі високі, що у 2011 р. тільки 17,7% всіх витрат, які йдуть на державні закупівлі, здійснюються відповідно до Директив ЄС з держзакупівель.
Крім того, деяка частина закупівель підпадає під певні винятки.
Таким чином, приблизно 80% європейських держзакупівель не охоплюються правилами Директив ЄС.
При цьому, згідно з оцінками Європейської комісії, загальна вартість державних закупівель, які перевищували порогові показники у 2010 р., складала приблизно 447 млрд євро (3,7% ВВП), що все одно становить значні закупівельні можливості для українських постачальників.
Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду замовники мають забезпечити доступ постачальників до закупівель, які не охоплюються Директивами ЄС, зокрема, вони зобов’язані поширити інформацію про такі закупівлі у спосіб, який дозволяє забезпечити достатній рівень конкуренції. При цьому не встановлена вимога публікувати таку інформацію на офіційному веб-порталі ЄС з державних закупівель.
Отже, якщо учасника цікавлять закупівлі, які за вартістю є меншими за порогові показники, він має самостійно здійснювати пошук таких оголошень, наприклад, на національних веб-порталах або у виданнях країни-члена ЄС.
У даному випадку український постачальник знову може зіткнутися з мовним бар'єром, коли оголошення розміщуватимуть державною мовою країни. Наприклад, у Польщі оголошення про державні закупівлі, які не перевищують порогові показники (5 186 000 євро для робіт та 134 000 євро для товарів та послуг) публікуються у Бюлетені з державних закупівель, де вся інформація міститься польською мовою.
Висока вартість європейських закупівель
Українські постачальники мають бути готові до того, що вартість закупівель ЄС є високою. Згідно з інформацією про закупівлі, розміщеною на офіційному веб-порталі ЄС з держзакупівель, вартість закупівель, які перевищують порогові показники, у 2011 р. становила:
1) 1% закупівель - за вартістю 37 млн євро і більше;
2) найбільша вартість закупівлі зафіксована у розмірі 350 млн євро;
3) середня вартість закупівель робіт становила приблизно 3 млн євро;
4) середня вартість закупівлі послуг становила 1 млн євро;
5) середня вартість закупівлі товарів становила 450 тис. євро.
Застосування у закупівлях стандартів у сфері охорони довкілля
Треба бути готовими і до закупівель із "жорсткими" вимогами, що стосуються охорони довкілля, адже у ЄС державні закупівлі виступають не тільки засобом підвищення рівня конкуренції та ефективного використання державних коштів, а й досягнення цілей у ряді інших сфер: охорона довкілля, праці, запровадження інновацій тощо.
У ЄС було схвалено стратегію "Європа–2020", яка визначає три рушійних чинника економічного розвитку:
1) розвиток економіки на підставі інновацій;
2) сприяння розвитку низьковуглецевої, ресурсозберігаючої та конкурентоспроможної економіки;
3) сприяння високій зайнятості.
Саме державним закупівлям відведено важливу роль для досягнення вказаних цілей. У ЄС визнано необхідність встановлення як обов'язкових вимог до товарів або послуг (наприклад, максимальні рівні для використання енергії, шкідливих для довкілля речовин), так і альтернативних (наприклад, 60% всіх закупівель мають бути екологічно чисті).
Зокрема, у ЄС вже прийнято низку нормативних актів, якими встановлено обов'язок замовників висувати вимогу щодо певного рівня енергоефективності.
Наприклад, вони стосуються офісного обладнання, під час придбання якого замовники повинні враховувати мінімальні вимоги з енергоефективності, які встановлені у Регламенті з маркування енергоефективності офісного обладнання; закріплено напрями подальшої закупівельної політики замовників, яка полягає у вжитті заходів з енергоефективності, а також сприяння будівництва та використання ресурсозберігаючих громадських будівель. Так, відповідно до Директиви про енергозабезпечення будівель для зниження енергетичної залежності з 1 січня 2019 р. всі нові будівлі, які будуть належати державним замовникам, повинні мати нульовий рівень споживання енергії тощо.
Екологічні вимоги та критерії проходять крізь весь текст нових Директив ЄС із державних закупівель і можуть висуватися до учасників на будь-якій стадії державної закупівлі.
* * * * *
Таким чином, Угода про вільну торгівлю з ЄС надає українським суб`єктам господарювання значні шанси та можливості в отриманні доступу до одного з найбільших у світі ринків державних закупівель.
Втім, вітчизняним постачальникам слід мати на увазі, що у разі прийняття рішення щодо участі у державних закупівлях країни-члена ЄС необхідно заздалегідь провести детальний аналіз законодавства з державних закупівель відповідної країни, бути готовим до мовних бар’єрів, а також до високого рівня конкуренції з місцевими постачальниками та учасниками з інших розвинених держав ЄС.
«Поступово українські сільгосптоваровиробники починають все більше використовувати нові можливості експорту продукції переробки на високомаржинальний ринок ЄС», - про це повідомив Міністр аграрної політики та продовольства України Олексій Павленко.
Так, якщо у першій половині 2014 року частка сировинних видів продукції складала 76%, то у 2015 році - уже 67%. Відбулося зростання частки продуктів переробки у сільськогосподарському експорті до ЄС, що позитивним чином характеризує розвиток аграрного сектору України.
Найбільш показовими є приклади зростання експорту м’яса птиці - утричі (до 27.3 млн. доларів США); томатної пасти - у 9,5 раза (до 6,9 млн. доларів США); обробленого зерна зернових культур (лущене, плющене, у вигляді пластівців) - майже удвічі (до 5,6 млн. доларів США); цукру і кондитерських виробів з цукру - у 1,8 раза (до 17,8 млн. доларів США); готових продуктів із зерна - у 1,3 раза (до 18 млн. доларів США).
Також у першій половині 2015 року відбувся експорт яєчних продуктів до ЄС на суму 4,5 млн. доларів США, в той час як за аналогічний період минулого року експорт не здійснювався.
«Пріоритетним напрямком розвитку вітчизняного агросектору є орієнтація на збільшення частки продукції переробки, а також продукції з високою доданою вартістю у загальному сільськогосподарському експорті України. Це дозволить нам збільшити валютні надходження до державного бюджету. А поточні результати експорту до ЄС свідчать про високий потенціал української продукції та гарні перспективи на світовому ринку», - наголосив Олексій Павленко.