Українські «мозкові центри» оприлюднили новий рейтинг регіонів України. Цього разу критерієм успішності стала готовність областей до включення у процеси економічної інтеграції з Європейським Союзом. Основою для аналізу стали показники щодо низки напрямів торгівлі та пов’язаних з нею питань, а також економічного та галузевого співробітництва за 2014 рік.
Рейтинг, названий Індексом Євроінтеграційного Поступу, створили Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень та Асоціація регіональних аналітичних центрів з метою моніторингу та оцінювання прогресу економічних реформ у регіонах України задля підвищення здатності останніх рухатись за вектором європейської інтеграції.
Згідно зі звітом згаданих аналітичних центрів, у 2014 році Чернігівська область за зведеною оцінкою пасла задніх у питанні досягнення основних цілей економічної інтеграції з ЄС і посіла 21 місце у загальному рейтингу регіонів України.
Тим не менше, це не означає загального занепаду євроінтеграційного поступу Чернігівщини. За низкою показників область увійшла в десятку, а подекуди — і в п’ятірку кращих.
Так, Чернігівщина посіла п’яте місце в рейтингу в рамках блоку реформ за напрямом «Державний фінансовий внутрішній контроль». Загальний річний обсяг недоотриманих фінансових ресурсів тут один з найменших в Україні. Як вказують автори звіту, серед основних причин втрати можливості отримати бюджетні доходи — безпідставне надання пільг зі сплати податків, безоплатне надання в оренду природних і матеріальних ресурсів тощо. Отже, Чернігівська область стала однією зі зразкових в галузі управління бюджетними фінансами.
Область також здобула шосте місце за показником «Наука, технології та інновації». Цьому сприяли висока частка фінансування наукових та науково-технічних робіт за рахунок коштів іноземних джерел та значна кількість освоєних інноваційних видів продукції на промислових підприємствах Чернігівщини у 2014 році.
Гарні результати — сьомі місця — Чернігівщина продемонструвала за показниками «Торгівля послугами та інвестиції» і «Промислова та підприємницька політика». Аналіз першого з них показав, що область мала дуже високу частку імпорту послуг з країн ЄС у загальному обсязі імпорту послуг, достойні позиції за часткою експорту послуг до країн ЄС, а також за величиною питомої ваги прямих іноземних інвестицій з ЄС в область.
Входження Чернігівщини до десятки лідерів серед регіонів України за показником, що характеризує блок реформ «Промислова політика», було обумовлене високою питомою вагою експорту послуг з переробки продукції на місцях до країн ЄС у загальному обсязі експорту послуг до країн ЄС.
Найменше балів від експертів область отримала за напрямами «Інтелектуальна власність», «Транспорт» та «Співробітництво у сфері енергетики».
Тут експерти вказали на низьку кількість заявок на винаходи та корисні моделі, поданих у 2014 році від національних заявників Чернігівщини, низьку питому вагу імпорту транспортних послуг з країн ЄС до області у загальному обсязі імпорту послуг та значну кількість дорожньо-транспортних пригод у співвідношенні до пасажирообороту, а також доволі високі втрати енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти при їх розподілі, транспортуванні і зберіганні.
Автори рейтингу рекомендують для Чернігівської області впровадження нових енергоощадних технологій та модернізацію застарілого обладнання паливно-енергетичного комплексу, активніше залучення міжнародної технічної допомоги і залучення інвестицій в розвиток туристичної інфраструктури.
Звіт «Індекс євроінтеграційного економічного поступу в Україні» підготовлено в рамках проекту «Сприяння країн Вишеградської четвірки в оцінці економічних реформ регіонів України в умовах інтеграції до ЄС», що здійснюється Поліським фондом міжнародних та регіональних досліджень (м. Чернігів) і Асоціацією регіональних аналітичних центрів за підтримки Міжнародного Вишеградського Фонду (Словаччина) у партнерстві з Центром досліджень словацької асоціації зовнішньої політики (Словаччина), Міжнародним центром демократичних перетворень ICDT (Угорщина), Фундацією українсько-польської співпраці PAUCI (Польща), Асоціацією аналітичних центрів за відкрите суспільство PASOS (Чехія) та Чернігівським національним технологічним університетом.
Наказом Мінфіну від 18.11.2014 № 1142 затверджено Порядок, що визначає процедуру заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1 (далі — сертифікат).
Документ прийнято на виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (далі — Угода).
Зокрема, сертифікат видається, якщо його потрібно пред’явити як доказ, що товари відповідають вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. Він видається посадовою особою митниці під час або після експорту товару у випадках, установлених Угодою.
Для отримання сертифіката експортер пред’являє митниці:
- заяву, що містить декларацію від експортера;
- заповнений бланк сертифіката (оригінал сертифіката, дві його паперові копії та одну електронну копію у разі заповнення сертифіката машинописом);
- документи, що підтверджують преференційне походження товарів, якщо це перша поставка таких товарів до країн ЄС.
Рішення про видачу/відмову у видачі сертифіката приймається протягом трьох робочих днів із дня, що настає після реєстрації заяви у митниці.
У разі отримання сертифіката, його копія та документи, що підтверджують преференційне походження товару під кожну поставку, повинні зберігатися експортером протягом трьох років.
Наказ набере чинності з дня набрання чинності Угодою, але не раніше дня його офіційного опублікування.
Застосування з боку ЄС автономних торговельних преференцій та, у подальшому, початок тимчасового застосування положень Угоди про асоціацію щодо поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) між Україною та ЄС має сприяти значній активізації українського підприємницького середовища у контексті пошуку бізнес-контактів у державах – членах Євросоюзу. При цьому в українських експортерів виникатимуть питання щодо базової інформації про потенційних контрагентів, їх юридичного статусу, фінансової надійності тощо.
Доступну інформацію щодо потенційних бізнес-партнерів можна переглянути на веб-сторінці e-Justice (https://e-ustice.europa.eu/content_business_registers-104-en.do). Через дану електронну адресу забезпечується доступ до національних бізнес реєстрів держав – членів Євросоюзу (https://ejustice.europa.eu/content_business_registers_in_member_states-106-en.do),
а також до єдиного на цей час комерційного Європейського бізнес реєстру (European Business Register – EBR, http://www.ebr.org/).
Ресурс EBR надає користувачам за принципом "єдиного вікна" доступ до баз даних комерційних реєстрів, що дозволяє отримати офіційну інформацію стосовно більше ніж 20 млн. компаній, у 13 держава – членах ЄС (Австрія, Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Латвія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Іспанія, Швеція), а також у Гібралтарі та Норвегії.
Галузеві агропромислові асоціації ЄС
1. COCERAL (Європейська Асоціація виробників зернових та олійних культур, рису, кормів, оливкової олії та масла) – конфедерація національних аграрних бізнес-асоціацій 19 країн-членів ЄС. Структурно COCERAL поділена на 5 тематичних секцій – «ринок та загальна аграрна політика», «безпечність продукції та екологія», «рис», «оливкова олія», «агропостачання». Секретаріат COCERAL знаходиться у Брюсселі.
Контактна інформація: Rue du Trône 98, 4th Floor 1050, Brussels, telephone: +3225020808, fax: +322/5026030, e-mail: secretariat@coceral.com. Веб-сайт: http://www.coceral.com.
2. FEDIOL (Європейська федерація виробників рослинної олії та білків) – бізнес-асоціація ЄС, до складу якої входить 35 компаній з 17 країн ЄС, що у сукупності представляють 85% ринку. Секретаріат FEDIOL розташовано у Брюсселі.
Контактна інформація: Avenue de Tervuren 168 (box 12) - 1st floor B-1150, Brussels. Tel: +3227715330,fax:+3227713817, е-mail: fediol@fediol.eu. Веб-сайт: http://www.fediol.eu.
3. EUCOLAIT (Європейська бізнес-асоціація виробників молока та молокопродуктів) – нараховує 14 членів з числа країн ЄС, охоплює більшу частину ринку молочних продуктів ЄС. EUCOLAIT також включає асоційованих членів – крупних виробників молочної продукції Японії, США та Швейцарії.
Контактна інформація: rue Belliard 199, B-1040 Brussels, tel: +3222304448, fax: +32 2 230 40 44, e-mail: info@eucolait.eu. Веб-сайт: http://www.eucolait.be/home.
4. CLITRAVI (Центр взаємодії м’ясопереробної промисловості в ЄС) – бізнес-асоціація ЄС, до складу якої входять національні асоціації 28 країн ЄС у галузі переробки м’яса.
Контактна інформація: Boulevard Baudouin, 18 bte4, BE-1000, Brussels, tel: +3222035141, fax: +3222033244, e-mail: clitravi@skypro.be. Веб-сайт: http://www.clitravi.eu.
5. EEPA (Європейська асоціація виробників яєць) – нараховує більше 50 компаній з 15 країн-членів ЄС, що спеціалізуються на виробництві столових яєць. Секретаріат асоціації розташовано у м. Брюгге (Бельгія).
Контактна інформація: Bilkske 93, 8000 Brugge, tel: +3250440070, fax: +3250440077, e-mail: info@eepa.info. Веб-сайт: http://www.eepa.info.
6. AVEC (Європейська асоціація виробників та трейдерів птиці) – заснована у 1966 році бізнес-асоціація ЄС, членами якої є 17 національних асоціацій переробників м’яса птиці.
Контактна інформація: Rue du Luxembourg 47-51, B-1050, Brussels, tel: +3222381082/83, fax:+3222381084, e-mail: avec@avec-poultry.eu. Веб-сайт: www.avec-poultry.eu.
Європейський Союз є на сьогодні головним торговим партнером України, до нього спрямовується 35% українського експорту. Однак головним чином це зерно, метал та інша продукція великого бізнесу, вразлива до коливання цін на світових ринках. Нагальною проблемою є активніший вихід на ринок ЄС малого і середнього бізнесу. Про це говоримо з експертом Олегом Мірошниченком – автором недавно виданої за сприяння Представництва ЄС в Україні книги “Інтернаціоналізація бізнесу та вихід на ринки Європейського Союзу”.
З 1 січня 2016 року набувають чинності ті положення Угоди про асоціацію з ЄС, що формують глибоку і всеосяжну Зону вільної торгівлі. Що це означатиме для українського бізнесу, в тому числі для експортерів?
Насамперед, ціни на імпортовані в Україну з ЄС товари, послуги, сировину зменшаться внаслідок скасування ввізних мит. Відповідно, на внутрішньому ринку зросте конкуренція. Решта змін будуть поступовими і залежатимуть від успіхів України в адаптації свого законодавства до законодавства ЄС. Якщо відповідно до угоди ми приведемо свою систему технічного регулювання у відповідність до європейської, нашим підприємствам не треба буде витрачати час та кошти для проходження необхідної сертифікації на території ЄС, адже це можна буде робити в Україні. У певних сферах – наприклад, щодо м’яса чи молочної продукції – експорт в принципі неможливий без належних дій держави з виконання певних вимог.
Однак загалом конкурентоздатність і успіх на європейському ринку насамперед залежать від самого підприємства чи конкретного підприємця, рівня його ділової культури, здатності до засвоєння нових знань та методів роботи.
Можете назвати кілька особливостей ведення бізнесу на ринку ЄС, які є дискомфортними для наших підприємців?
Перше – потреба у зміні ставлення до клієнта. У нас воно в цілому неадекватне, зверхнє – внаслідок недостатнього рівня конкуренції. Втім, мірою зростання конкуренції ситуація змінюватиметься.
Друге і дуже незвичне для наших бізнесменів – бути готовим розкритися перед партнером, показати свій бізнес, його особливості. Український підприємець має бути готовий дозволити потенційному партнеру зайти до свого виробничого приміщення, поспілкуватися з персоналом. Наших власників це зазвичай нервує і напружує. І це зрозуміло: український бізнес звик ховатися від інспекторів, рекетирів і так далі. Але така поведінка ускладнює роботу з західними партнерами.
Треба чітко розуміти: вступаючи в діловий зв’язок, західний партнер ставить на кон свою репутацію. І він не ризикуватиме нею заради компанії, яку погано знає чи не розуміє.
Знаєте приклади конфлікту цих двох культур ведення бізнесу – нашої та європейської?
Був випадок. Бельгійський підприємець проявив інтерес до продукції нашого фермера. Перша розмова була ознайомчою, коли кожен має зрозуміти, що за людина сидить напроти нього. На кінець другої зустрічі бельгієць запитав про ціну продукції. І наш фермер озвучив таку ціну, за якою подібний товар можна придбати у бельгійському супермаркеті. На цьому справа і закінчилася. Озвучування завідомо неадекватних цінових очікувань свідчить про нашу непідготовленість. Про те, що ми несерйозно ставимося до наших потенційних партнерів.
Але ж хіба ціна – не предмет торгу?
Так, але якщо відразу ставиться невиправдано завищена ціна, то це ознака непрофесійності. Це означає, що людина не підготувалася до зустрічі, не провела моніторинг ринку у тій країні ЄС, куди хоче продавати товар. Або вважає, що західний бізнесмен готовий купувати товар за космічними цінами. Це справляє погане враження на партнера. Треба розуміти, що ці люди добре вміють вести бізнес і орієнтуються в цінах.
Інший приклад з реального життя. Зустрічається потенційний французький партнер з українським виробником. Французові цікаві і товар, і ціна. Він запитує про можливі обсяги виробництва товару. Наш каже – можу, умовно, виробити 10 тисяч тон. Француз цікавиться потужностями, устаткуванням на них, кількістю машин. Потім просто бере в руки калькулятор, рахує і бачить, що на цих потужностях можна виробити лише 6 тисяч тон на рік. Це означає, що український бізнесмен говорить неправду в обличчя, що не сприяє налагодженню ділових стосунків.
Такі банальні “помилки” можуть ставати серйозними перепонами для виходу наших бізнесменів на ринок ЄС. І тут уже байдуже – зробить держава все від неї залежне в рамках Угоди про асоціацію чи ні. Бо з такою культурою продавати товар в Європу неможливо.
Які проблеми для виходу чи закріплення на ринку ЄС мають ті бізнесмени, які вже працюють на належному рівні?
Мабуть, тут заважають більше внутрішні бар’єри, що обмежують зростання, збільшення обсягів виробництва. Наприклад, брак ресурсів, а також надійних контрагентів в Україні. Бо серйозний європейський партнер завжди поцікавиться також надійністю ваших постачальників.
Звичайно, внутрішніми перепонами є також наші регуляторні органи, корупція. Однак це вже другий рівень проблем. Часто наших бізнесменів “гасять” на самому початку – через культурні причини, про які я згадав вище.
Наскільки дорого в Україні залучати кваліфікованих консультантів з експорту і чи існує цей ринок загалом?
Треба розуміти, що експорт в принципі не є безкоштовним процесом. Бізнесмен або витрачає власний час і вивчає тему, або наймає для цього кваліфіковану людину, або “вирощує” кадри з-поміж своїх співробітників. Усе залежить від ситуації та фінансових можливостей. Однак наша проблема глобальніша: бізнес звик інвестувати у купівлю земельних ділянок, розбудову виробничих спроможностей, але в цілому не має традиції вкладання грошей у розвиток людського потенціалу всередині компанії, підготовку спеціаліста та його удосконалення. У компанії, що серйозно орієнтується на експорт, має бути кваліфікований персонал для цілей ведення міжнародного бізнесу. Це є невід’ємною частиною стратегічного підходу до розвитку бізнесу.
Ще треба наголосити на банальній речі, яка становить величезний бар’єр для нашого експорту – незнання англійської мови. Так, в людей не вистачає часу, багато сил віднімає робота. Але вивчення англійської – така ж інвестиція, як і купівля нового обладнання. Якщо підприємець хоче виходити на європейський ринок і не знає англійської (не говорячи про інші іноземні мови), то рано чи пізно це стане бар’єром для зростання. Перекладач – це не те. Ведення бізнесу з європейцями – це не просто обсяги продажу чи кількість відвантаженого товару. Це й стосунки між людьми, вміння сподобатися західному партнеру, викликати довіру. І якщо ти говориш однією з ним мовою, все це зробити набагато легше!
Наскільки можливий чи розповсюджений серед українського бізнесу прямий, без посередників експорт до ЄС?
Це найскладніший, але і найприбутковіший метод. Треба самостійно вибудовувати власні канали збуту, формувати лояльність серед споживачів. Але за це підприємство отримує найбільший і стабільний прибуток, прямий доступ до споживача. Це те, чого має прагнути амбітний український бізнесмен. Прикладів прямих продажів за кордон з Україні поки що мало – це тривалий процес визрівання і розбудови власного бренду. Серед “першопроходців” можна назвати дім моди “РІТО”, який нещодавно дебютував на ринку Литви.
Наскільки корисними для нашого бізнесу можуть бути торгово-економічні місії при українських посольствах у країнах ЄС?
Останнім часом робота цих структур покращилася. До таких місій обов’язково слід звертатися, адже вони утримуються коштом платників податків і мають їм допомагати. Місії можуть сприяти у налагодженні контактів між українськими та закордонними бізнесменами, надавати консультації щодо законодавства тої чи іншої країни, потрібну ринкову інформацію. Часом наші бізнесмени звертаються за інформацією чи розв’язанням якоїсь проблеми до розташованих в Україні закордонних посольств. Це хибний порядок. Звертатися треба перш за все до своїх дипломатів і лише в другу чергу до представників інших держав.
До повноцінного запуску Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом лишився тільки один місяць. Попри намагання Росії вкотре "відкласти" торговельну частину Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, схоже, вона таки запрацює на повну вже з 1 січня 2016 року.
Але станом "на зараз" Україна навряд чи може похвалитись високим ступенем готовності до вільної торгівлі з ЄС – своїм найбагатшим, але й найбільш жорстким та прагматичним торговельним партнером.
Перспектива та бажання торгувати на ринку ЄС – найконкурентнішому в світі – хороший стимул для масштабної модернізації вітчизняного виробництва. А також можливість паралельно завойовувати інші ринки світу, адже європейські стандарти визнаються і приймаються скрізь. Хоча, звісно, найбільша вигода від ЗВТ – більш безпечні, якісні та доступні товари для українського споживача та європейські умови ведення бізнесу для вітчизняних підприємців.
Тому ЗВТ – це одночасно і батіг, і пряник.
Позитивний ефект від запровадження ЗВТ з ЄС експерти оцінюють дуже високо, аж до 14% приросту ВВП у довгостроковій перспективі. Однак досягти цього можливо лише в разі адаптування вітчизняних виробників до численних стандартів і вимог Євросоюзу, а також встановлення чітких і прозорих законодавчих правил ведення бізнесу.
Ця робота й має стати ключовим завданням українських законотворців. Зі свого боку експерти Інформаційної кампанії "Сильніші разом!" розробили Дорожню карту євроінтеграційних реформ – перелік ключових законів для Верховної ради.
Звісно, це лише маленька частина наших євроінтеграційних зобов’язань, однак – цілком реальна до виконання ще до кінця цього року.
Дорожня карта складається з п’яти сфер-реформ з конкретними законодавчими ініціативами та посиланням на відповідні Глави і Розділи Угоди, де прописані зобов’язання щодо їх ухвалення.
Так, до завдань щодо реформи сфери безпечності та якості харчових продуктів – ключової для можливості експортувати наш харчпром до ЄС – експерти включили законопроекти "Про безпечність та гігієну кормів", "Про маркування, представлення та пакування (фасування) кормів", а також законодавчий акт щодо приведення процедури держреєстрації в кормовому секторі до вимог ЄС.
Якісні корми для тварин – це і є євроінтеграція по суті, адже ця тріада законопроектів, включно з іншими, дозволить побудувати в Україні сучасну систему контролю за безпечністю харчових продуктів по всьому ланцюгу постачання "від лану до столу". Якщо такий "ланцюг" у нас запрацює – в першу чергу виграють прості українці: Виробник і Споживач, тобто – ми з вами.
Сектор реформи енергетичної сфери, зокрема, містить вимогу ще до кінця 2015 року ухвалити законопроект "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Новий закон про НКРЕКП – ключова умова успіху всієї енергетичної реформи, яка постійно комунікується "назовні" як одна з найуспішніших. Адже від прозорого та ефективного регулювання енергетичних ринків, ліквідації "тіньових схем" та підвищення інвестиційної привабливості енергетичного сектора України виграють усі. До того ж, значно поменшає популістських заяв та спекуляцій навколо теми "справедливих" тарифів для населення.
Єдина, але надзвичайно важлива пропозиція по реформі митниці – ухвалення законопроекту "Щодо впровадження концепції "Єдиного вікна".
"Єдине вікно" на українській митниці зменшить наше відоме на весь світ надмірне регуляторне навантаження як на експортерів, так і на імпортерів та допоможе в рази зменшити зловживання в одному з найкорумпованіших секторів.
Євроінтеграційним завданням-2015 в реформі сфери публічних закупівель експерти визначили законопроект "Про публічні закупівлі", який передбачає переведення всіх процедур закупівель в електронний формат, а також оприлюднення інформації про закупівлі на всіх етапах процесу. Прозорість – нищівний удар по корупції у цій сфері, де суми відкатів та хабарів завжди вимірювались мільйонами.
Реформа антимонопольного законодавства – найуспішніша. 12 листопада, в рамках Дня економічного розвитку, Верховна рада вже ухвалила ключові законодавчі пропозиції Єврокарти реформ: у першому читанні – законопроекти №2431 (щодо методики розрахунку штрафів) та №2168а (щодо нових правил надання дозволів на концентрації), а також законопроект №2102 (щодо вимог до публікації рішень АМКУ) – в цілому.
Звісно, ще потрібно буде поборотись за імплементацію їхніх положень в практику роботи АМКУ, а також відстояти норму про надання судам повноважень переглядати розмір штрафів. Але ж прогнозований, ефективний та справді незалежний "антимонопольний арбітр" потрібний в першу чергу українському бізнесу, євроінтеграційні зобов’язання тут – просто сильний додатковий аргумент!
Шостий компонент Карти – інституційний. Хочеться вкотре закликати членів демократичної коаліції домовитись і таки ввести посаду віце-прем’єра з євроінтеграції, який має взяти на себе координацію всіх реформ, передбачених Угодою, та на найвищому рівні забезпечити захист і реалізацію торговельно-економічних інтересів України на ринках Євросоюзу.
Звісно, не законами єдиними… Для того щоб Україна повною мірою змогла скористатись усіма вигодами вільної торгівлі з Євросоюзом, а також посилити й укріпити свої позиції на інших світових ринках, законодавчий фронт робіт треба доповнювати двома іншими: інформаційним та імплементаційним. Роль держави тут – теж провідна.
Комусь доведеться допомагати впроваджувати європейські стандарти на виробництві, комусь – знайти партнерів в ЄС, комусь – відстоювати збільшення квот та розробляти і реалізовувати нову Торговельну стратегію, звісно, з акцентом на розвиток і підтримку вітчизняного конкурентоспроможного виробника.
Головне – рухатись вперед, тепер вже семимильними кроками. Вигоди – очевидні, загрози від бездіяльності – теж.
Якщо не пришвидшимось з реформами і чітким планом дій по імплементації ЗВТ – просто втратимо шанс та дискредитуємо ідею євроінтеграції як способу модернізувати й оновити країну.
Україна отримала офіційну відповідь від європейців в питанні виходу молочних підприємств на ринок Євросоюзу. Про це в ексклюзивному інтерв'ю Національному агропорталу Latifundist.com повідомив міністр аграрної політики і продовольства України Олексій Павленко.
«Європейці прислали лист про те, що 10 підприємств офіційно прийняті, як ті, що пройшли аудит в середині країни. Якщо протягом місяця не буде коментарів від європейських країн, то 10 січня 2016 10 підприємств отримають доступ до європейського ринку», - зазначив він.
Україна не буде вносити жодних змін до тексту Угоди про асоціацію з Європейським Союзом на вимогу Російської Федерації. На цьому наголосила заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України - Торговий представник України Наталія Микольська, коментуючи зустріч представників України, Росії та Євросоюзу щодо виконання української Угоди про асоціацію, яка відбулася у Брюсселі.
«Ми готові вести переговори до того часу, поки російська сторона не буде застосовувати ембарго і піднімати мита, але тільки по тих сферах, де Російська Федерація готова обґрунтувати свої занепокоєння. Водночас, ніяких змін в текст угоди вносити не будемо. Мова може йти про певні перехідні періоди для доступу російських товарів на ринки України, або двосторонні взаємні домовленості з приводу контролю, наприклад, за визначенням країни походження», - зазначила вона.
Наталія Микольська повідомила, що під час тристоронніх переговорів у Брюсселі, всі домовленості, досягнуті в рамках десяти попередніх зустрічей на рівні експертів, були нівельовані. «Крім того, російська сторона повідомила, що залишає за собою право застосувати по відношенню до України ембарго, а також підняття рівня мита у будь-який момент, попри ті домовленості, які можуть бути досягнуті», - додала вона.
Однак, на думку заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України - Торгового представника України, зважаючи на ті обмеження, які Росія вже застосовує проти українських товарів з 2013 року, ефект від можливого ембарго буде незначним.
«У нас уже зупинений експорт до Росії низки продовольчої продукції, починаючи від сирів і закінчуючи картоплею та цибулею. Найбільший ризик і найбільші проблеми можуть виникнути для м’ясної галузі, оскільки по деяким видам м’ясної продукції частка експорту до РФ становить 95%», - зауважила Наталія Микольська.
Україна введе фітосанітарні стандарти ЄС з 1 січня 2016 р. Про це заявив прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк.
«Україна не буде відкладати введення технічних і фітосанітарних стандартів, визначених Угодою про зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом», - сказав прем'єр-міністр.
Яценюк повідомив, що 1 грудня 2015 завершився 13-й раунд технічних консультацій на рівні міністерств з впровадження Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС.
Він підкреслив, що під час переговорів РФ висунула умови про відстрочку на 10 років введення Україною технічних і фітосанітарних стандартів, відповідних вимогам Угоди про ЗВТ з Євросоюзом.
«Хочу чітко заявити: Україна не буде відкладати введення технічних і фітосанітарних стандартів, визначених Угодою про ЗВТ між Україною і Євросоюзом. Технічні та фітосанітарні стандарти будуть вводитися в терміни, визначені угодою, а саме з 1 січня наступного року», - підкреслив Арсеній Яценюк.
Результати тристоронніх перемовин щодо впровадження Угоди про асоціацію, зокрема про глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі, між ЄС і Україною
Європейський Комісар з торгівлі Сесілія Мальмстрьом, Міністр закордонних справ України Павло Клімкін і Міністр економічного розвитку Російської Федерації Олексій Улюкаєв зустрілися вчора, аби провести тристоронню зустріч щодо впровадження Угоди про асоціацію, включаючи глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі (ГВЗВТ), між ЄС і Україною, що буде тимчасово застосована від 1 січня 2016 року. Зустріч відбулася у рамках тристоронніх перемовин і ґрунтувалася на Спільній міністерській заяві від 12 вересня 2014 року, а також пройшла з урахуванням Декларації на підтримку «Пакету заходів для впровадження Мінських угод» від ! 12 лютого 2015 року.
Консультаційний процес на міністерському рівні було засновано 11 липня 2014 року. До цього часу відбулося 13 тристоронніх зустрічей, зокрема 4 зустрічі на міністерському рівні. Їхня мета – досягти практичних способів зняття занепокоєнь, висловлених Російською Федерацією з приводу впровадження ГВЗВТ між Євросоюзом і Україною. Зустрічі на міністерському рівні надали детальні вказівки для роботи експертів над питаннями, пов’язаними із впровадженням ГВЗВТ.
Деякі занепокоєння Російської Федерації можна зняти у контексті чинних гнучких норм, що існують у ГВЗВТ. Інші занепокоєння можна розв’язати у рамках співпраці у двосторонньому або тристоронньому і багатосторонньому форматах.
Учасники зустрічі вкотре підтвердили, що торговельна лібералізація – у відповідності до принципів і правил Світової організації торгівлі (СОТ) – зробить внесок в економічне зростання. Отже, зрозумілим є те, що будь-які! практичні рішення мають узгоджуватися з відповідними положеннями СОТ.
Учасники зустрічі сформулювали низку потенційно практичних рішень. Вони готові продовжувати перемовини на міністерському та експертному рівнях.
1 грудня в Українському кризовому медіа-центрі відбулась панельна дискусія: «Запуск Зони вільної торгівлі - 2016: місія здійсненна?». Представники влади та профільні експерти підбивали підсумки виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та обговорювали готовність нашої країни до повноцінного запуску Зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом з першого січня 2016 року.
Угода про асоціацію з ЄС та її ключовий елемент - ЗВТ, є насамперед «економічним документом», більша частина якого присвячена опису галузевих та секторальних реформ. З 1 листопада 2014 року ЗВТ почала застосовуватись в тимчасовому односторонньому режимі, але вже з 1 січня 2016 року вільний ринок з ЄС має запрацювати на повну силу. Для того, щоб Україна могла скористатись всіма перевагами ЗВТ з ЄС та конкурувати на ринку Євросоюзу, ще до кінця цього року слід провести ряд системних внутрішніх реформ.
Виступаючи зі вступним словом до відкриття дискусії, Джудіт Гоф, Посол Великобританії в Україні зазначила: «Моєю відповіддю на запитання, чи можливо запустити Зону вільної торгівлі з ЄС - є «так, можливо». Рада вже прийняла багато законів на підтримку більш тісних стосунків з ЄС, багато зроблено, щоб ця Угода дійсно запрацювала. Потрібно, щоб люди розуміли – є дуже багато вигод від посиленої співпраці з ЄС в довгостроковій перспективі – і це на користь нам всім. Наразі потрібно продовжувати роботу над складними реформами, зокрема, здійснити податкову реформу, реформу державної служби, митниці, а також боротись з корупцією, яка продовжує душити тут прогрес».
Ніколас Бердж, керівник торгово-економічного відділу Представництва ЄС в Україні відзначив: «Сьогодні я можу вам гарантувати – за місяць, 1-го січня 2016 року договір про ЗВТ з ЄС вступить в дію! Але для того, щоб відбулись великі позитивні зміни – потрібно щонайменше п’ять років. Необхідно ще багато чого зробити, щоб покращити конкурентоспроможність українських виробників, але запровадження європейських стандартів – це не витрати, це – інвестиції. Безумовно, також важливо, щоб Україна не втрачала темп реалізації реформ, і ЄС буде продовжувати допомагати Україні рухатись вперед».
Оскільки наразі найбільша частина роботи по підготовці до повноцінного запуску Зони вільної торгівлі з ЄС полягає в масштабній гармонізації українських законів, норм та стандартів з ЄСівським, експерти Інформаційної кампанії «Сильніші разом!» розробили Дорожню Карту євроінтеграційних реформ - перелік ключових законів для Верховної Ради. Звісно, це лише маленька частина наших євроінтеграційних зобов’язань, однак – цілком реальна до виконання ще до кінця цього року.
Дорожня Карта складається з п’яти сфер-реформ з конкретними законодавчими ініціативами та посиланням на відповідні Глави і Розділи Угоди, де прописані зобов’язання по їх ухваленню. Так, до завдань по реформі сфери безпечності і якості харчових продуктів – ключової для можливості експортувати наш харчпром до ЄС – експерти включили законопроекти «Про безпечність та гігієну кормів», «Про маркування, представлення та пакування (фасування) кормів, а також законодавчий акт щодо приведення процедури держреєстрації в кормовому секторі до вимог ЄС. Владислава Рутицька, заступник Міністра з питань аграрної політики та продовольства України прокоментувала: «Коли ми робили звіт за 2014 рік – наше Міністерство було визнано лідером євроінтеграції. Фактично, закони, прийняті тоді, започаткували основу впровадження ЗВТ. Наразі приблизно 10 євроінтеграційних законів Міністерства знаходяться у Верховній Раді. Ми хочемо провести в Раді «Аграрні дні», коли можна буде прийняти весь пакет євроінтеграційних законопроектів, які стосуються, зокрема, безпечності і якості харчової продукіції».
Сектор реформи енергетичної сфери, зокрема, містить вимогу ще до кінця 2015 року ухвалити законопроект «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Новий Закон про НКРЕКП - ключова умова успіху всієї енергетичної реформи, яка постійно комунікується «назовні» як одна з найбільш успішних. Єдина, але надзвичайно важлива пропозиція по реформі митниці - ухвалення законопроекту «Щодо впровадження концепції «Єдиного вікна». «Єдине вікно» на українській митниці зменшить наше відоме на весь світ надмірне регуляторне навантаження як на експортерів, так і на імпортерів та скасує багато непотрібних видів державного контролю. Євроінтеграційним завданням-2015 в реформі сфери публічних закупівель експерти визначили законопроект «Про публічні закупівлі», який передбачає переведення всіх процедур закупівель в електронний формат, а також оприлюднення інформації про закупівлі на всіх етапах процесу.
Реформа антимонопольного законодавства - найуспішніша. 12 листопада, в рамках Дня Економічного Розвитку, Верховна Рада вже ухвалила ключові законодавчі пропозиції громадської Єврокарти Реформ: у 1-му читанні - законопроекти №2431 (щодо методики розрахунку штрафів) та №2168а (щодо нових правил надання дозволів на концентрації). Тепер експерти збираються продовжити роботу над прийняттям цих законопроектів в цілому та імплементацією їх положень в практику роботи АМКУ. Марія Ніжник, Державний уповноважений Антимонопольного комітету України відзначила: «Питання антимонопольної реформи – надзвичайно важливе для імплементації Угоди про асоціацію та ЗВТ, адже наявність ефективної системи захисту конкуренції – передумова лібералізації торгівлі між Україною та ЄС. Антимонопольний комітет підтримує прийняття цих законопроектів, сподіваємось, вони будуть ухвалені ще до кінця цього року».
Підсумовуючи дискусію Любов Акуленко, координатор Інформаційної кампанії «Сильніші разом!» зазначила: «Ми й надалі будемо об’єднати зусилля громадськості та влади задля швидкого та ефективного виконання Угоди про асоціацію та Зони вільної торгівлі. Таким чином ми створюємо публічний тиск і допомагаємо просувати важливі для країни реформи. Я б хотіла, щоб наші урядовці та парламентарі й надалі системно працювали над Угодою, а наша країна – ставала багатшою та дійсно європейською!»