Вітчизняні товари все частіше з'являються на полицях магазинів по всьому світу. Європа, Ізраїль, США і навіть Китай сьогодні хочуть бачити українську продукцію на своїх ринках. І мова не лише про зерно і олію, завдяки яким Україна вже давно утримує лідируючі позиції з експорту, але й інші, не менш важливі товари українського виробництва, які можуть бути представлені на євроринках у рамках відповідних квот, а також поза ними.
Недарма за підсумком 2015 року частка ЄС в загальній структурі аграрного експорту склала 28,2%, або $4,2 млрд. Найбільшу питому вагу в експорті до країн ЄС займала така продукція, як зернові злаки ($1,6 млрд), олія ($675,6 млн), насіння олійних культур ($625,9 млн), залишки і відходи харчової промисловості ($491,3 млн), соки ($96,2 млн), плоди, горіхи та цедра ($87,7 млн). Також до ЄС у минулому році експортувалися шоколад та продукти з вмістом какао ($21,2 млн), овочі, рослини, коренеплоди ($11,9млн), вітчизняні вина ($8 млн) і навіть пиво ($7 млн).
На сьогодні в межах безмитних квот вітчизняні виробники можуть експортувати 36 груп товарів. Крім того, за деякими видами встановлено додаткові обсяги (наприклад, на м’ясо птиці, яйця, альбуміни).
При цьому, відповідно до законодавства ЄС, адміністрування тарифних квот здійснюється за двома принципами: за принципом «перший прийшов – перший обслуговується» (first come, first served) та через систему імпортних ліцензій.
В системі «first come, first served» віддається перевага тому, хто перший подав заявку. Тут все йде в порядку живої черги. Ця система діє для таких товарів, як мед, баранина, продукти переробки солоду та крохмалю, оброблена продукція з молочних вершків, виноградний та яблучний соки, продукція з обробленого молока, оброблена продукція із зернових, оброблені томати, цукрова кукурудза, гриби, цукор тощо.
Квоти за принципом ліцензування поширюються на такі групи товарів, як кукурудза, ячмінь, пшениця, свинина, курятина, яловичина, частина молочної продукції та яйця. За ними потрібно отримувати додатково імпортні ліцензії (сертифікат «EUR.1»). Застосування даного підходу дозволяє зробити експорт таких товарів в ЄС більш прогнозованим.
Для України дія автономного торговельного преференційного режиму з боку ЄС, в межах якого і надаються квоти, – це, фактично, і є відкриття дверей на ринок Європи, доступ на який відбувається за чіткими та зрозумілими правилами. При цьому не йдеться про обмеження обсягів експорту, а лише про те, що експорт зазначених товарів понад визначений обсяг оподатковуватиметься за тими самими умовами, які діють для України сьогодні.
Не складно побачити, що в самій процедурі експорту та використання квот немає нічого складного. Куди складніше впровадити на нашому виробництві європейські стандарти якості. На сьогодні склалася ситуація, коли експорт в ЄС став справжнім випробуванням для українського ринку. Деякі виробники виявилися не готовими використати можливості для безмитної торгівлі. Адже скористатися квотою означає, серед іншого, також і виконати низку вимог, пов’язаних із сертифікацією продукції та приведенням її у відповідність з технічними, санітарними та фітосанітарними регламентами Європейського Союзу.
Зокрема, це позначилось і на використанні квот виробниками. Наприклад, деякі позиції по зернових та крупах, м’ясу були закриті відразу. За 2015 рік на 100% було вичерпано квоту на виноградний та яблучний соки, пшеницю, кукурудзу, ячмінну крупу та борошно, основну на курятину, овес, оброблені томати та мед. На 98,9% - квоту на цукор. Крім того, доволі динамічно було використано квоту на ячмінь, ячмінне борошно та гранули (77,7%), солод та пшеничну клейковину - 72,9 %, висівки, відходи та залишки - 22,7% та додаткову річну квоту на курятину – 22,5 %. Також у 2015 р. було розпочато експорт в рамках АТП цукру, крохмалю та більш активно вівса та солоду.
Разом із тим, є види продукції, квоти по яких не були використані у минулому році взагалі. Це, наприклад, квоти на баранину та молочну продукцію.
Якщо говорити про цей рік, то вже є позитивні результати щодо використання обсягів квот, наданих Україні в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Так, станом на 8 лютого використано в повному обсязі квоти на виноградний і яблучний соки та кукурудзу. На ячмінну крупу та борошно – на 51,5%; зерно зернових злаків, оброблене іншими способами – на 50%, на овес - 44,8%, пшеницю - 42 %, на оброблені томати - на 24,7 % та в повному обсязі квартальну квоту на курятину.
Також 10 українських виробників молочної продукції отримали дозвіл на експорт своєї продукції на ринок ЄС. Європейська комісія опублікувала остаточне рішення про включення наших компаній із виробництва молока і переробки молочних продуктів до офіційного списку затверджених експортерів у ЄС. З 10 січня 2016 ці підприємства зможуть поставляти продукцію до Європейського Союзу. Поки що ці квоти не використано, але у наших підприємств багато часу попереду для реалізації цього напрямку.
Крім того, відповідно до параметрів ЗВТ (Додаток 1А до Угоди), у майбутньому передбачається поступове розширення деяких квот. Зокрема, передбачено збільшення квот на баранину, молочну продукцію, зернові, соки, кукурудзу та етанол поступово впродовж 5 років. Зміна квот у бік збільшення відбуватиметься, як я зазначав вище, в рамках параметрів ЗВТ, проте глобальний їх перегляд можливий за згодою сторін.
Так чи інакше, ці квоти на продукцію засвідчують готовність розширити співпрацю із виробниками – і я вірю, що незабаром це буде зроблено. Це означає, що вітчизняним виробникам слід прийняти виклик та показати – наша продукція варта того, аби зайняти місце на європейському ринку.
Кабінет міністрів України 24 лютого 2016 року схвалив прийняття розпорядження "Про схвалення Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (санітарні та фітосанітарні заходи) розділу IV" Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею "Угоди про асоціацію між Україною та ЄС".
Про це повідомляє прес-служба Мінагрополітики.
Відзначається, що ця стратегія розроблена за підтримки експертів проекту ЄС "Удосконалення системи контролю безпеки харчових продуктів в Україні" на виконання Плану заходів з імплементації УА між Україною і ЄС на 2014-2017 р
Крім того, в рамках підготовки документа з ініціативи Держветфітослужби України була проведена оглядова місія ТАІЕХ за оцінкою законодавства в сфері санітарних та фітосанітарних заходів і благополуччя тварин.
"Схвалений урядом документ визначає графік систематичної нормативно-правової адаптації вітчизняного законодавства в сфері санітарних та фітосанітарних заходів з законодавством Євросоюзу. Адаптуючи вітчизняні норми до вимог ЄС, ми наближаємося до європейського ринку, відкриваючи його для українських виробників", - зазначив глава Мінагропроду Олексій Павленко.
Також передбачено, що в тримісячний термін після набрання чинності СА в частині імплементації Глави IV (санітарні та фітосанітарні заходи) Україна повинна надати всеосяжну стратегію на розгляд двостороннього органу між Україною і ЄС. Після цього Кабміном будуть внесені пропозиції до плану заходів з імплементації угоди про асоціацію між Україною та ЄС на 2014-2017 рр. по її реалізації.
Урядовий офіс з питань європейської інтеграції підготував Звіт про виконання Порядку денного асоціації та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (за 2015 рік). Цей звіт є оцінкою Української сторони та базується на інформації, поданій органами державної влади, що залучені до виконання відповідних завдань.
Метою звіту є інформування громадян України, представників неурядових організацій, а також міжнародної спільноти, зокрема інституцій ЄС та його держав-членів про прогрес України в реалізації цілей політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС.
22 лютого у Чернігові відбулося засідання дискусійного клубу на тему «Вища освіта в Європейському Союзі: міф чи реальність. Основні тренди та виклики для українських студентів». Чернігів став першим містом, де стартували такі дебати в рамках проекту «ЄС: вибір молоді», який реалізовує ГО «Молодіжна альтернатива» за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні. За словами керівника цієї організації Людмили Кудіної подібні дискусійні клуби протягом наступних місяців пройдуть у 34 містах України.
Чому український студент до вподоби європейським навчальним закладам?
Студентка ЧНТУ Марина Коваленко, яка рік вчилася у польському навчальному закладі, розповіла про свій досвід та відмінності європейської освіти від української. «У навчанні за кордоном немає нічого поганого. Ми маємо інтегрувати людей в систему європейської освіти, тому що такі фахівці будуть цінуватися в Україні», - зазначила вона. Досвід студентів, отриманий під час навчання за кордоном, має цінуватися нашими підприємствами. Такі випускники знають багато мов, знають особливості інших культур, мають практичний досвід.
Найголовніше питання, на думку Марини, де знайти мотивацію для українських студентів повертатися до рідної країни? «Зі мною разом вчилися студенти з Японії та Китаю. І вони по закінченню навчання повертаються до себе додому. У них навіть думок немає, щодо того щоб залишитися у Європі», - розповіла студентка.
За її словами існують фактори, що впливають на вибір молодих українців. Це і оплата праці, і пошук роботи і можливість реалізації себе як фахівця. «Наших студентів цінують за кордоном. Вони працьовиті, знають чого хочуть, володіють декількома мовами», - пояснила Марина. Тут вдома наші студенти відчувають себе «розслаблено», а за кордоном їм доводиться бути конкурентоздатними, боротися, бути більш розважливими та розумними.
На думку представниці Академії суспільних наук Польщі, Наталії Овідєнко ніхто не може обмежувати молоді право обирати свій шлях, своє майбутнє. Але вона вважає, що якщо протягом кількох років «вся наша краща молодь поїде вчитися до Європи і там залишиться», то постає питання «що ж буде з Україною»? За минулий рік більше 20 тисяч студентів України поїхали на навчання за кордон. «Дітям не можна обмежувати європейський простір. Їм потрібно створити такі умови, щоб вони разом із своїми українськими дипломами ще мали і європейські, - переконана експерт. – Навчання у європейських навчальних закладах – це не лише освіта та знання, це ще і налагоджені бізнесові зв’язки, спільні підприємства, інвестиції».
Представниця Чернігівського національного технологічного університету Анна Вербиць розповіла про діяльність міжнародного відділу Європейського співробітництва, який вона курує. «Розвиток напрямку Євроінтеграції – це стратегічна мета нашого університету. Саме тому наш заклад активно залучає студентів, аспірантів та викладачів до участі у міжнародних обмінах, грантових програм, написання проектів, тощо», - зазначила Анна. Також вона поінформувала учасників дискусії про програму «Еразмус+», один з трьох рівнів якої стосується академічної мобільності – партнерство між навчальними закладами з обміну студентами та аспірантами. Минулого року п'ятнадцять студентів та один аспірант ЧНТУ стали переможцями конкурсу і взяли участь у програмі обміну.
Освіта – українська чи європейська?
На думку Ірини Соломахи, помічниці народного депутата України Олександра Черненка, нашій освіті не вистачає глобалізації, конкурентоспроможності та комерціалізації. Експерт вважає, що навчальні заклади повинні мати фінансових менеджерів, які займатимуться залученням коштів, а інтелектуальний продукт науковців – ідеї, розробки, винаходи – сприяти цьому. «Немає нічого дорожчого, ніж ідея», - переконана І.Соломаха.
Також вона виступила проти утримування навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів. На її думку краще один університет, ніж декілька, що не можуть себе утримувати, надають неякісну освіту студентам. «Хай живе той університет, який дозволяє собі утримувати і студентів, і велику науку», - наголосила Ірина Соломаха.
Заступник Чернігівського міського з питань діяльності виконавчих органів ради Ольга Хоніч має дві вищі освіти – одна отримана в Україні, друга – у Франції. Порівнюючи освіту в Україні та Франції, вона зазначила, що найбільша різниця – це система навчання. Французькі студенти вивчають предмет від конкретного до загального, українські – навпаки. У Франції абітурієнти не здають вступні іспити, але не всі отримують дипломи, не вивчають дуже багато загальних дисциплін, зосереджуючи увагу на профільних та спеціальності. І ще одна особливість – вищі навчальні заклади змагаються за студентів.
Віце-президент Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи Наталія Романова вважає, що не можна порівнювати освіту Європи та України. «Наша освіта дає якісні теоретичні знання, але завжди програвала в ініціативі», - пояснила вона свою думку. Говорячи про болонську систему, пані Наталія зазначила: «Болонська система – це на 70% самостійно отримані знання». Також вона порадила студентам ніколи не боятися дізнаватися щось нове, використовуючи для цього всі шанси та можливості.
В чому користь та ефект закордонних стажувань та інформаційно-навчальних візитів?
Людина вчиться все життя: навчальні заклади, освітні візити, програми обміну. Чи ефективними є такі заходи, ділилися досвідом саме їх організатори. На думку Наталії Романової візити депутатів місцевих рад різних рівнів є дуже корисними і інформативними. Вона розповіла, що під час таких поїздок вивчався досвід роботи гмін, яким чином здобуваються гранти та звідки беруться кошти для місцевого самоврядування.
Представник ЧММГО «Поліський фонд міжнародних та міжрегіональних досліджень» Максим Корявець розповів про найбільш вдалі програми та проекти. Він зазначив, що у багатьох з них результатом стали спільні ініціативи та проекти учасників. На його думку ознайомчі візити змінюють світогляд і додав: «Якщо взяти 90% українців і на п’ять днів вивезти у Європу, а потім повернути назад, то через місяць життя в Україні змінилося б». Але на думку експерта на ефективність та результативність ідей, запозичених у Європі, дуже сильно впливає неможливість практичного застосування через відмінності у законодавстві.
«Навчально-інформаційний візит – жодною мірою не може бути самоціллю. Якщо це так, то на цьому все завершується. Для того щоб задати питання і отримати якусь інформацію треба знати принаймні 60% відповіді. Якщо людина їде непідготована, нічого не знає про країну або місто, то це тільки красиві картинки і нічого більше», - вважає Володимир Бойко, директор ЦППК. Він переконаний, що таким поїздкам мають передувати навчальні семінари, тренінги або самоосвіта учасників, щоб вони мали можливість повноцінно використати таку можливість для отримання інформації.
Говорячи про ефективність, Володимир Бойко навів цікаву статистику: «У навчальному візиті до Баварії брали участь десять селищних, сільських голів – під час місцевих виборів всі були обрані на наступний термін».
За словами представника Центру «Доброчин» Наталії Дрозд найбільший зворотній зв'язок після таких стажувань отримується від молоді, представників громадських організацій та журналістів. Складніше працювати з представниками влади і найбільш складно з правоохоронцями. На її думку ознайомчі візити не повинні перетворюватися на екскурсії, це має бути усвідомлений досвід. Пані Наталія переконана, що необхідно озвучувати історії успіху учасників обмінів, говорити про їх досягнення та результати.
Станом на 19 лютого 2016 року українські підприємці вичерпали 100% квот на безмитний експорт в ЄС по 4-м з 37-ми груп товарів.
Про це повідомив проектний менеджер аграрної реформи Національної ради реформи Олег Проценко.
Так, станом на 19 лютого 2016 Україна вичерпала експортну квоту на мед (5 тис. Ттонн), цукор (20,07 тис. тонн), виноградний і яблучний сік (10 тис. тонн), кукурудзу (400 тис. тонн).
"Але, що більш важливо на мій погляд, так це те, що по 21-й позиції (а це 57% від загальної кількості), зовсім ще не почалися поставки товарів до країн ЄС, що свідчить про дуже низьку активність українських підприємців у використанні сприятливих умов ЗВТ з ЄС", - підкреслює Олег Проценко.
За його словами, українському бізнесу потрібно бути більш активними і користуватися тими можливостями, які сьогодні передбачені квотами.
"У 2015 році залишилися не вичерпані квоти на молочну продукцію, баранину, крохмаль, сухе молоко і інші товари. В цілому за минулий рік було використано не більше 20% з наданих нам квот ЄС, ці цифри сигналізують про низьку активність бізнесу незважаючи на явні переваги європейського ринку", - відзначає Олег Проценко.
Станом на 5 лютого 2016 р європейським покупцям української аграрної продукції були видані ліцензії на поставку 120,39 тис. т пшениці і 0,136 тис. т ячменю в ЄС, в рамках, встановлених на 2016 рік, квот на безмитний експорт сільгосппродукції. В рамках даних квот, з початку року ЄС вже видав ліцензії на поставку 518,97 тис. т української пшениці і 3,93 тис. т українського ячменю, що склало, відповідно - 54,63%, і 1,57% від річної квоти. Квота на імпорт кукурудзи в розмірі 400 тис. т була обрана імпортерами на 100%.
Загальний обсяг виділених безмитних квот, відкритих на 2016 рік в рамках автономних торгових преференцій ЄС, наданих Україні, на пшеницю, ячмінь і кукурудзу становить 1,6 млн. т. Таким чином, в даний час ліцензії на безмитне ввезення видані на зернові сумарним об'ємом 0,923 млн. т, тобто використання квоти становить 57,68%.
З початком дії зони вільної торгівлі Україна має якнайшвидше створити інститут Уповноваженого економічного оператора (УЕО), що дозволить спростити митні процедури та розпочати імплементувати Митний кодекс Європейського Союзу.
Загалом необхідно внести відповідні законодавчі зміни у частині митних процедур, вони регламентовані двома законопроектами, які на сьогодні розробляє Уряд: «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо уповноваженого економічного оператора та спрощень митних формальностей)» та «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо особливостей оподаткування операцій із ввезення на митну територію товарів Уповноваженими економічними операторами)». Відповідні законопроекти розробляються за участі європейських експертів та представників бізнесу.
Після прийняття необхідних законодавчих змін Україна зможе розпочати запроваджувати всі необхідні механізми у сфері спрощення торгівлі, налагодити безперебійний ланцюг постачання товарів через митну територію, і тому ці законопроекти є першочерговими як для митниці, так і в цілому для успішного розвитку економічних відносин нашої держави з країнами ЄС в рамках дії ЗВТ.
Введення інституту УЕО дозволить пришвидшити митні процедури, встановити новий формат взаємодії між митними органами та бізнесом. Законопроектами передбачається, що підприємства, які хочуть отримати статус УЕО за певними параметрами, мають звертатися до митних органів. Далі підприємства повинні виконати низку чітко прописаних процедур, зокрема пройти попередній митний аудит, протягом якого буде перевірено низку показників – від платоспроможності до внутрішньої організації роботи та навчання персоналу.
Підприємство-резидент має право звернутися до митниці для отримання статусу уповноваженого економічного оператора. Статус уповноваженого економічного оператора надається шляхом видачі сертифіката, який визнається на всій митній території України. Підприємству можуть бути видані такі види сертифіката уповноваженого економічного оператора: «на спрощення митних процедур» та «щодо надійності і безпеки», при цьому підприємство самостійно обирає вид сертифіката УЕО, який воно бажає отримати або - обидва види.
Довідково
Інститут УЕО є пріоритетом як для країн ЄС, так і для багатьох інших розвинених країн. Вперше він був впроваджений відповідно до Рамкових стандартів безпеки міжнародної торгівлі Всесвітньої митної організації, прийнятих у 2005 р. На сьогодні УЕО діють в усіх 28 країнах ЄС, США, Швейцарії, Норвегії, Японії, США, Китаї та ін. Зокрема, в ЄС загалом діє понад 13 тис. операторів, у США – майже 11 тис.
З 1 січня 2016 року була впроваджена економічна частина Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Згідно з Протоколом 1 до Угоди сертифікати з перевезення товару EUR.1 видають митні органи країни експорту.
Сертифікат форми EUR.1 необхідний для застосування преференційних ставок ввізного мита або звільнення від сплати мита, встановлених в Угоді, та видається як доказ, що товари відповідають вимогам правил визначення преференційного походження. З нового року контроль і видача зазначених сертифікатів здійснюється митними органами на безоплатній основі.
В управлінні адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Чернігівської митниці ДФС повідомили, що станом на 11 лютого митницею видано 100 сертифікатів з перевезення форми EUR.1.
Для зручності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності надаємо інформацію де можна отримати такий сертифікат (видається безкоштовно).
На митниці визначено 8 спеціально відведених місць за наступними адресами:
- митний пост «Прилуки» - Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Пирятинська, 2В, м. Прилуки, вул. Незалежності, 24;
- СМО № 1 митного поста «Прилуки» - Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Тиницька, 3;
- СМО № 2 митного поста «Прилуки» - Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Борзнянський шлях, 57-Г;
- митний пост «Щорс» - Чернігівська обл., м. Щорс, вул. Леніна, 2, м. Корюківка, вул. Передзаводська, 4;
- митний пост «Новгород-Сіверський» - Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський , вул. Чкалова, 9;
- митний пост «Енергія» - Київська обл., м. Славутич, вул. 77 Гвардійської дивізії, 7/1;
- митний пост «Чернігів-вантажний» - Чернігівська обл., смт. Козелець вул. Комсомольська,118, м. Чернігів, вул. Жабинського, 2-в;
- управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання - м. Чернігів, просп. Перемоги, 6.
Для прискорення отримання сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 наказом Чернігівської митниці ДФС начальникам митних постів було делеговано повноваження на розгляд заяв від експортерів.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі стверджує, що експорт українських яєць в ЄС в рамках квоти почнеться в квітні 2016 року.
Про це йдеться у відповіді МЕРТ.
"В минулому році закінчена процедура відкриття для України доступу на ринок ЄС по яйцях. Таким чином, використання відповідної квоти почнеться в поточному році з квітня-місяця", - йдеться в повідомленні.
При цьому в міністерстві відзначають, що ЄС встановив безмитні тарифні квоти для 36 видів українських товарів. При цьому по 4 видам встановлено додаткові обсяги.
"Квотуванню серед іншого підлягають яловичина, свинина, м'ясо баранини, м'ясо птиці, молоко, вершки, йогурти, зернові, висівки, мед, цукор, крохмаль, гриби, часник, солод, виноградний і яблучний соки, вершкове масло, сигарети, етанол, яйця і альбуміни та ін." - відзначають в МЕРТ.
Тарифна квота на м'ясо птиці встановлена на рівні 16 тис. тонн з подальшим збільшенням протягом 5 років до 20 тис. тонн в рік, а за деякими кодами встановлена додаткова квота - 20 тис. тонн.
У свою чергу на яйця і альбуміни тарифна квота встановлена на рівні 1 500 тонн з поступовим збільшенням протягом 5 років до 3 000 тонн на рік. А також встановлена додаткова квота в обсязі 3 000 тон.
"Введення тарифних квот означає, що окремі українські товари будуть поставлятися в ЄС в певних обсягах без справляння ввізного мита. При цьому мова йде не про обмеження обсягів імпорту, а лише про те, що імпорт зазначених товарів понад певного обсягу буде підпадати під загальний режим імпорту, тобто буде обкладатися за тими самими умовами, які діяли до введення вільної торгівлі з ЄС", - зазначає МЕРТ.
"Принагідно інформуємо, що в 2015 році основна квота на курятину використана на 100%, також розпочато використання додаткової квоти (на 10,4% від доступного обсягу). У першому кварталі 2016 року, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, значно зросли обсяги використання додаткової квоти на курячі каркаси (тушки) - понад 46% від доступних обсягів, або в реальних цифрах 2,34 тис. тонн з 5 000 можливих для першого кварталу. Основна квота на перший квартал уже традиційно використана на 100% (4 000 тонн)", - додають в міністерстві.
Напередодні й після повноцінного вступу в силу Угоди про асоціацію України з ЄС багато українських виробників стали акцентувати увагу на тому, що мають сертифікат НАССР. А отже – повністю готові до виходу на європейські ринки.
Однак далеко не всі споживачі знають, що сертифікат НАССР – це не золота медаль в чемпіонському забігу, яка демонструє якісні переваги кінцевого продукту. І далеко не факт, що підприємство з одним тільки сертифікатом НАССР зможе вільно вийти до споживачів Євросоюзу.
Що таке НАССР?
НАССР (Hazard Analysis and Critical Controlpoints) – лише одна зі складових Системи менеджменту безпеки харчової продукції, яка в свою чергу забезпечує попередження виникнення небезпек на всіх етапах харчового ланцюжка, від первинного виробника сировини (наприклад, фермерського господарства) до кінцевого споживача (наприклад, магазину).
В Україні система менеджменту безпеки харчової продукції обов'язкова для впровадження та функціонування відповідно до закону України "Про основні засади та вимоги до безпеки і якості харчових продуктів".
Існує безліч стандартів, які реалізують принципи НАССР. Найпоширеніші: ДСТУ 4161 (Національний стандарт України), ISO 22000, FSSC 22000 (поліпшена версія ISO 22000), IFS Food Standard (внутрішній стандарт європейських торгових мереж), BRC GLOBAL STANDARD FOR FOOD SAFETY (британський стандарт).
Впровадження системи менеджменту безпеки харчової продукції, заснованої на принципах НАССР, дає підприємству підвищення надійності та безпеки готового продукту; збільшення безпеки ланцюга живлення; підвищення конкурентоздатності.
Крім того, істотно зменшується кількість відгуків і вилучень продукції, тобто знижуються фінансові ризики. Споживач отримує впевненість у безпечності продукції та послуг; знижується ймовірність виникнення ризиків, пов'язаних із небезпечними продуктами.
Давня ініціатива
Формально в Україні системи, засновані на принципах НАССР, мали бути впроваджені на підприємствах харчової промисловості ще після 2005 року. Тоді контроль за дотриманням цієї вимоги було покладено на місцеві органи санітарно-епідеміологічного контролю. Але за фактом перехід не відбувся.
Першими вимагати від своїх постачальників реальної відповідності принципам НАССР стали великі торговельні мережі, такі як МЕТРО.
Причому це стосувалося не лише private label, але й усієї продукції, яка поставлялась в ці торгові мережі. Звісно, для того, щоб працювати з такими мережами, виробники почали перебудовувати свої виробничі потужності та впроваджувати систему менеджменту безпеки харчової продукції, засновану на принципах НАССР.
Найпростіша для впровадження система, яка реалізує принципи НАССР, заснована на вимогах стандартів ДСТУ 4161, а за ним і ISO 22000.
Однак через те, що ці стандарти не містять конкретних вимог до "Програм попередніх умов", вони не визнані Глобальною ініціативою щодо безпеки харчових продуктів GFSI (Global Food Safety Initiative) в Євросоюзі і, як наслідок, їх недостатньо для багатьох європейських торговельних мереж.
Якщо підприємство дотримувалося всіх вимог чинних санітарних норм, то для переходу на вимоги ДСТУ 4161 та ISO 22000 необхідно провести порівняно небагато змін. Як правило, більшість сумлінних виробників були до цього готові.
Для відповідності законодавчим вимогам України достатньо запровадити і при бажанні сертифікувати систему менеджменту безпеки харчових продуктів у відповідності зі стандартом ДСТУ 4161 або ISO 22000.
Але, як вже говорилося, для повноцінної роботи цих стандартів ЄС недостатньо.
Для Євросоюзу як мінімум потрібна впроваджена й сертифікована система за стандартом FSSC 22000 (поліпшена версія ISO 22000).
Як правило, великі торговельні мережі вимагають наявності більш жорстких систем IFS і BRC. А це вже суттєво більші витрати.
Тобто "замовником" стандарту системи менеджменту безпеки харчової продукції, яким має відповідати виробник, виступає, по суті, споживач – торговельна мережа.
Що ж до ринку Середньої Азії, то він здебільшого орієнтується на стандарти Митного союзу, згідно з якими достатньо мати системи управління безпекою виробництва, які відповідають принципам НАССР (тобто ISO 22000 достатньо).
На Близькому Сході ситуація неоднозначна. З одного боку, країни, які раніше були колоніями Франції (Алжир, Туніс, Марокко), прагнуть запроваджувати у себе європейські стандарти і вимоги до безпеки та умов виробництва продукції. Країни Перської затоки більш гнучкі в цьому плані, для них достатньо виконання вимог ISO 22000.
Як отримати бажаний сертифікат?
Розробити і впровадити вимоги цих стандартів не складно. Складніше підвищити рівень компетентності й відповідальності виробничого персоналу і довести всі виробничі потужності до рівня вимог цих стандартів.
Це великі фінансові витрати, оскільки треба враховувати стан інфраструктури і підтримувати її на такому рівні, який може забезпечити споживачам безпеку.
Крім того, необхідно використовувати тільки такі технологічні операції, які
виключають будь-яке можливе забруднення сировини та кінцевої продукції, аж до правильного прибирання, миття, дезінфекції, дезінсекції і дератизації усіх виробничих приміщень, устаткування, інвентарю і до найсуворішого дотримання правил особистої гігієни.
Зокрема, одна з вимог – дотримуватися послідовності потоків (входи й виходи технологічних потоків не повинні перетинатися). Побутові приміщення, такі як санвузли, кімнати прийому їжі, не мають виходити безпосередньо в приміщення цеху, потрібні буферні зони.
Все це примушує переробляти цілі конвеєрні лінії, змінювати потоки, порядок виробництва.
Після впровадження вимог стандартів будь-який виробник може сертифікувати свою систему. За законом України сертифікація має добровільний характер, тому кожне підприємство для себе приймає рішення про сертифікацію.
Часто споживач встановлює вимоги щодо обов'язковості сертифікації як умови для подальшої співпраці (наприклад, багато з європейських торговельних мереж вимагають підтвердження відповідності Системи міжнародним сертифікатом).
При цьому не кожен стандарт з безпеки харчової продукції дозволяє вказувати факт сертифікації Системи у вигляді маркування на споживчій упаковці або в рекламі.
Наприклад, інформацію про сертифікацію за ДСТУ 4161 та ISO 22000 можна наносити на упаковку і використовувати в рекламі, FSSC 22000 та IFS – не можна наносити на упаковку або використовувати в рекламних цілях, BRC не можна наносити, але можна використовувати в рекламі.
Заборона пов'язана з тим, що відповідність якомусь зі стандартів ще не означає випуску безпечної продукції. Це лише засіб мінімізації ризиків у кінцевому продукті, що не дає гарантій.
Ніби кажуть: "Ми впровадили систему, проаналізували критичні точки контролю, ми їх контролюємо і керуємо ними".
Відповідно, щоб не вводити в оману споживача позначкою на упаковці й у рекламі про наявність сертифіката системи безпеки (що продукт кращий/смачніший/корисніший/безпечніший) і не провокувати зловживання з боку виробників, розробники міжнародних стандартів ввели обмеження щодо маркування.
На шляху до ЄС
Також не слід забувати, що наявність сертифікату на систему менеджменту безпеки харчової продукції, заснованої на принципах НАССР, не відкриє виробнику дорогу в ЄС.
Необхідно ще відповідати показникам безпеки продукції, викладеним у Регламентах і Директивах ЄС.
На додаток до цього в Європі існує Глобальна ініціатива з безпеки харчових продуктів GFSI (Global Food Safety Initiative) і Європейська організація з акредитації ЕА, куди входить безліч європейських торговельних мереж і які, в свою чергу, можуть встановлювати єдині вимоги до виробників харчової продукції на території ЄС.
Багато вимог до безпеки харчових продуктів в ЄС відрізняються від норм, встановлених в Україні сьогодні.
Приміром, в Україні і Митному союзі є вимоги щодо вмісту кадмію в насінні, а в ЄС цієї норми немає. З іншого боку, за низкою показників у ЄС вимоги жорсткіші.
Зі стартом ЗВТ Україна-ЄС всі норми і вимоги України (ГОСТ, ДСТУ тощо) повинні бути гармонізовані з європейськими.
На даний момент Технічні регламенти України розроблені частково або взагалі відсутні. Національні стандарти і норми України вже носять рекомендаційний характер, часто скасовані й не замінені на нові.
Тому виробники, які хочуть експортувати свою продукцію до ЄС, змушені самі вивчати Регламенти ЄС і доводити свої виробничі потужності і продукти до відповідності цим вимогам.