Про зону вільної торгівлі з ЄС і навіщо Україні туди все ж треба
Дата: 19.11.2015

8d23ff25eab399b458add-35613Україна і ЄС готові до відкриття зони вільної торгівлі з 1 січня 2016 г. Київ отримав офіційну ноту Ради ЄС про завершення всіх процедур для запуску ЗВТ. "Тепер ніяких перешкод немає. З нового року починаємо!", - написав на своїй сторінці в Facebook президент Петро Порошенко.

Таким чином, ідея вільної торгівлі з ЄС вже незабаром втілиться в реальність. 

Інше питання - чи вдасться Україні отримати ті дивіденди від виходу на європейський ринок, на які вона ще кілька років тому розраховувала? За весь товарний ряд сказати складно, однак що стосується вітчизняної агропродукції, то очікувати її "прориву" в європейському напрямку, хоча б частково подібного тому, який ми за останні два-три роки здійснили на азіатський ринок, на жаль, не доводиться. Насамперед тому, що цей ринок і раніше не був для нас закритий, і Україна його вже досить освоїла.

Наприклад, в рамках торгових квот для безмитної торгівлі України в 2015 р. дозволялося серед іншого поставити в ЄС 950 тис. т пшениці, 400 тис. т кукурудзи і 250 тис. т ячменю. Квота по кукурудзі була заповнена блискавично, "план" по пшениці вдалося виконати ще до кінця червня, і лише поставки ячменю на сьогодні становлять близько 195 тис. т. Проте невірно вважати, що можливості торгівлі зерном з ЄС для України обмежені одними лише квотами. Навпаки, понад квоти торгівля з країнами Євросоюзу йшла і йде більш жваво - так, за 10 місяців п. р. в ЄС, за даними компанії "ПроАгро" вже поставлено 7,1 млн. т українського зерна, а крім того майже 470 тис. т соняшникової олії і більше 215 тис. т соєвих бобів. І хоча експорт низки товарів понад квот ЄС обкладає ввізними митами, їх скасування навряд чи призведе до суттєвого збільшення поставок.

Разом з тим, та агропродукція, в нарощуванні експорту якої Україна вкрай зацікавлена, навіть з відкриттям зони вільної торгівлі широким потоком в ЄС не хлине. Мова, насамперед, про молочку і продукції м'ясопереробки, для безперешкодного експорту якої крім формального відкриття торговельних кордонів необхідні ще іменні дозволи підприємствам-виробникам і відповідність ряду європейських і українських стандартів, починаючи від стандартів утримання тварин і закінчуючи стандартами контролю безпеки продукції. В результаті, за два роки на ринок ЄС змогла прорватися лише українська курятина, а ось про постачання молока, сирів, ковбас мова поки не йде. Вірніше, йде, але якось дуже гіпотетично.

З іншого боку, відкриття зони вільної торгівлі означає рух товарів в обидві сторони. 

Так, це дуже добре, що за півтора року з моменту підписання угоди про асоціацію європейці вже встигли розкуштувати українські горіхи, натуральні фруктові соки і що в поточному році Україна стала одним з провідних експортерів меду в ЄС. Але треба розуміти, що не ці товари є основною нашого сільськогосподарського експорту і не за їх рахунок ми зможемо розвивати вітчизняний АПК.

То чи варто було Україні затівати всю цю ЗВТ? Безумовно, що варто. Навіть якщо це не принесе нам швидких грошей, то дозволить запровадити європейські стандарти виробництва та безпеки продуктів харчування, для чого, хочеш-не хочеш, але доведеться освоювати передові технології, модернізувати переробну галузь, і ще багато чого зробити і навчитися. А це в результаті підвищить престиж наших товарів, їх конкурентоспроможність на світовому ринку, що вже можна безпосередньо конвертувати в євро, долари, юані і навіть рублі.

Джерело